“Щасливі очі, які бачать, що ви бачите” (Лк 10, 22-24).
Кожна людина щось вивчає, пізнає, здобуває цим можливості, щоб будувати своє життя. Віруюча людина старається особисто пізнати Бога, бо це для неї основа і джерело життя. Вона розуміє, що у Нього можна отримати все, що потрібне для доброго життя. Ісус виразив це словами: „Все дав мені Отець мій, і ніхто не знає, хто Син, крім Отця, і хто Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити”. А потім підсумував висловом: „Щасливі очі, які бачать, що ви бачите” (Лк 10,24).
Все, що пізнаємо про цей світ, здобудемо на землі, як засоби побудови життя, у хвилину смерті стане для нас непотрібним. У небі ми будемо близького самого Бога, який особисто буде підтримувати наше життя цілу вічність. А пізнання Ісуса, яке здобудемо у земному житті, буде справжнім скарбом. Бо залишиться з нами завжди, стане основою щасливої вічності. Бо в небі будемо мати одне благородне завдання – пізнавати безмежну любов Бога. Чим більше пізнаємо Ісуса на землі, тим глибше будемо відчувати Його любов у вічності. Таке завдання ставить перед нами сам Христос: „Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться” (Мт 6,33), „Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце” (Мт 6,20-21). До цього заохочує нас також апостол Павло: „Я вважаю за втрату все задля найвищого спізнання Христа Ісуса, Господа мого, заради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати” (Фил 3,8).
Словами цього Євангелія Ісус заохочує нас працювати над тим, що залишиться з нами на завжди – пізнавати Бога і Його любов. Від цього отримаємо найбільші плоди – радість душі цілу вічність.
