Слово Боже на 26-у нд. по ЗСД
Апостол Яків каже, що ми “не відаємо, що буде взавтра! Яке бо життя наше?.. Чому б радше нам не сказати: Коли на те Господня воля, будемо жити і це чи те робити” (Як 4,14-15). Натомість по-іншому міркував євангельський багач: “Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися!” (Лк 12,19).
Слово Боже повчає: Не хвалися завтрашнім днем, бо не знаєш, що день може вродити (Прип 27,1). В Книзі Сираха Святий Дух, немовби відповідає на бажання багача, коли він каже: “Я знайшов спокій і тепер-от буду споживати свої блага”, – то він і не знає, скільки промине часу, аж муситиме їх для інших лишити й померти” (Сир 11,19). Апостол Павло пише: “Коли ж мертві не воскресають, – їжмо й пиймо, бо взавтра ми помремо” (1Кор 15,32). Отож, багач втратив думку про вічне життя, а вона, як стверджує отець Доліндо Руотоло: “життя вічне – то не жарт”.
Книга Проповідника описує марність людських змагань, багатств, утіх та приємностей: “все лиш марнота й гонитва за вітром” (Проп 2,17-23), водночас заохочуючи користати з благ, бо вони – дари Божі (Прип 5,17-6,2); однак застерігаючи, щоби жодні жадання не оповили людського серця, бо багатства не можуть дати щастя.
Ісус Христос каже: “Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить, і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце” (Мт 6,19-21). Отже, стараймося про правдиве багатство духовного життя (Одкровення 3,17-18).
Отець Назарій ЛАНЬКО
