«Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто). А був там чоловік, Закхей на ім’я; він був головою над митарями й був багатий. 3 Він бажав бачити Ісуса, хто він такий…» (Лк. 19, 1-2).
Ще колядки звучать у наших храмах і оселях, а Боже Слово вже запрошує нас в дорогу назустріч Воскресінню. Неділя Закхея є першою неділею, яка заповідає нам наближення Великого Посту – часу покаяння і навернення, періоду, в якому ми готуємося до зустрічі з Воскреслим Христом – нашим Спасителем.
Спасіння – це ціль нашого життя, ціль нашої життєвої мандрівки. Варто пам’ятати, що наше спасіння було ціллю земного життя самого Воплоченого Бога, Який «задля нас, людей, і нашого ради спасіння зійшов із небес», – як ми визнаємо у Символі віри, а нашою прадавньою колядкою підкреслюємо те саме: «…прийшов днесь із небес, щоб спасти люд свій весь…».
Неділя Закхея пригадує нам, що першим кроком до спасіння є бажання. Бог бажає нашого спасіння і зі свого боку зробив усе задля нашого спасіння. Тепер черга за нами…
Про Закхея в Євангелії сказано, що «він бажав бачити Ісуса, хто він такий» (Лк. 19, 3). В Новому Завіті багато хто бажав побачити Ісуса, як от – греки, які прийшли в Єрусалим і попросили одного з Христових учнів – Филипа з Витсаїди: «Пане, хочемо побачити Ісуса» (Йо. 12, 21). Не знаємо, чи відбулася ця зустріч віч-на-віч і, якщо так, то якими були плоди цієї зустрічі. Знаємо про іншого персонажа, – Ірода, який «здавна бажав бачити Ісуса, тому що чув про нього» і навіть «дуже зрадів, побачивши Ісуса», Якого, втім, насильно привели до нього. Проте Ісус не вступив у діалог з тираном, бо добре знав, що той хотів побачити його лише задля заспокоєння своєї людської цікавості, задля розваги: «сподівавсь побачити від нього якесь чудо» (Лк. 23, 8).
Мабуть, Закхеєм керували якісь інші спонуки, ніж звичайна людська цікавість чи бажання стати свідком чергового видовища. Ним керувало щире прагнення зустріти Ісуса, пізнати Його, наблизитись до Нього. Закхей ще не знає, який великий дар приготував для нього цей Ісус, але інтуїтивно відчуває наближення Когось великого, Когось, Хто здатний внести в його життя лад, сенс, Боже спасіння, і ось тепер він, Закхей, приймає рішення зробити крок назустріч цьому Ісусові, Який надходить.
Знаємо, що Закхей не буде розчарований у своєму рішенні і у своїх зусиллях. А дивлячись на нього, просімо в Господа для себе дару бути людьми великих прагнень і бажань, людьми, які щиро тужать за зустріччю із Богом і бажають того, що тільки Бог може і прагне нам дарувати – спасіння нас самих і наших ближніх.
? Якими є мої бажання? Чого я прагну понад усе на світі? Чи відчуваю у своєму серці прагнення зустріти Бога, наблизитись до Нього, з’єднатися із Ним – тут на землі і колись у вічності?
«Боже, ти Бог мій! Тебе шукаю пильно. Тебе душа моя прагне, тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній. Отак і я у святині тебе виглядаю, – побачити силу твою й твою славу» (Пс. 63, 2-3).