Отець Ростислав Пендюк: «Наша Церква потребує молодечого запалу, динамізму, ентузіазму»

Читай також

  • «Бог мені сказав, що ти маєш зробити…»
  • Як проштовхнути верблюда?
  • Як знайти справжнє життя?
        • Отець Ростислав Пендюк: «Наша Церква потребує молодечого запалу, динамізму, ентузіазму»

          Radio SKOVORODA, керуючись принципом ― «Ми творимо велике суспільство ― суспільство українців!» у новому, восьмому епізоді другого сезону «У molo є питання» обговорювали питання спільноти християнської молоді. Гостем подкасту став голова Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ отець Ростислав Пендюк.

          Прослухавши розмову, дізнаєтеся, як християнська церква може бути сучасною, а релігія ― зрозумілою і простою. Також отець Ростислав пояснив на простих прикладах, якою є взаємодія  всередині Церкви, а також те, чому взаємодія молодих людей з церковними інституціями ― це win-win.

          Пропонуємо кілька важливих думок отця Ростислава, більше слухайте за посиланнями, які подаємо нижче.

          Відповідаючи на питання ведучого, чому не варто розмежовувати поняття молоді та церкви, отець Ростислав наголосив:

          ― Молодь ― це і є Церква. Патріарша комісія у справах молоді УГКЦ фактично служить тим, хто служить молоді. Та водночас ми організовуємо події, які можуть бути модельними для інших.

          Ця інституція дещо схожа до міністерства, щоправда, усі взаємини формуються не на вказівках чи наказах, а на партнерстві. Я дотримуюся принципу: коли зумієш людей мотивувати, показати красу ідеї , то це значно ефективніше, аніж роздавати вказівки.

          У кожному регіоні є своя молодіжна комісія, яка формує власний порядок денний, який відповідає на потреби саме їхньої спільноти.

          До мене часто звертаються з проханням сформувати якийсь посібник, щоб взаємодіяти з молоддю. Та я переконаний, що це так не працює. Кожне середовище унікальне по-своєму. Тож і підходи в роботі мають біти унікальні.

          Значне місце в розмові зайняло питання молоді в Церкві і місця Бога в житті молодих людей.

          ― Молодь, яка є в Церкві, я для себе умовно розділяю на дві категорії: ті, які прийшли зі своїми батьками, тобто Бог ― це частина їхнього життя, а інша категорія ― це ті, які в дорослому віці пережили по-своєму досвід віри, ― підкреслив священник.

          Отець Ростислав зізнався, що є й те, що його засмучує в молоді:

          ― Коли я дивлюся на християнську молодь, бачу фантастично ціннісно здорових людей, але вони ― малоактивні. Зрозуміло, що я дещо узагальнюю, не можна сказати, що це абсолютно всі…

          До мене не раз підходили хлопці та дівчата з питанням ― чи церква нас потребує? Я маю для них відповідь, яка не завжди подобається: не чекайте, що вас покличуть, а творіть самі свої можливості. Зрештою, у ХХІ столітті в усіх сферах потрібно діяти, адже, якщо не береш на себе відповідальності, то нічого не досягнеш. Треба мати високі мрії, брати відповідальність і йти реалізовувати їх.

          Наша Церква потребує молодечого запалу, динамізму, ентузіазму. На жаль, для декого християнство ― це спокій. Це має право на існування, але Церква не може бути такою.

          Апостоли були молодими хлопцями, яким Ісус сказав іти і говорити на весь світ. Це була вибухова енергія. Вони розуміли, що роблять. Дуже важливо, щоб молодь принесла динамізм. Також слід розуміти, що Церква дає молоді коріння.

          Папа Іван Павло ІІ ― великий друг молоді, говорив про дві складові, які є обов’язковими для молодих людей ― крила, якими якраз і є цей молодечий ентузіазм, та коріння, якими є Церква. Погодьтеся, в світі нема жодної іншої інституції, яка має досвід діяльності понад дві тисячі років.

          Зосереджуючи увагу на стосунках із Богом, отець Ростислав підкреслив:

          ― Це ― фантастична історія про любов, яка ніколи не зранить. Бо в людській любові завжди є небезпека, ти завжди ризикуєш. Натомість, коли будуєш стосунки зі своїм Творцем, то знаєш, що вони ― стовідсотково певні. В тому сенсі ця молодь йде з посилом любові.

          Говорячи про те, що допоможе нам тримати й триматись в час таких серйозних викликів, які переживаємо, отець наголосив:

          ― Мені хочеться кричати про те, що нам потрібно просто бути разом. Це величезна базова потреба. Людина має йти до людини: подавати руки, обійматися. сперечатися. Бо насправді, горизонтальні зв’язки, які сформувалися під час війни, ― це соціальний капітал, що ми вже мали до, але не використовували. Хотілося б, щоб ми всі ― українці ― більше переживали таїнство зустрічі. Найбільше думаю і працюю в різних своїх служіннях над творенням живих зустрічей.

          Глибока, цікава, важлива розмова з влучними питання Олег Малець про людей, про Бога, про взаємодію, і віру, коли, здавалося б, немає на що сподіватися, вже на наших платформах:

          🎧 Apple Podcasts: https://apple.co/3jeTqZk

          🎧 Google Podcasts: https://bit.ly/3l196zy

          🎧 Spotify: https://spoti.fi/40dP59g

          🎧 SoundCloud: https://bit.ly/40k0Mvk

          🎧 MEGOGO Audio: https://bit.ly/39YAyJi

          📌 2 сезон подкасту «У molo є питання» Олег Малець присвячує спільнотам: їхньому впливу, діяльності та відповідальності. Спілкується з лідерами різних ком’юніті про їхню історію, пізнає ідентичність, знайомиться з суспільним клеєм та договором, який вони формують. Подкаст реалізовується МолоДвіж Центр. Львів / MoloDvizh Center. Lviv у співпраці з Фонд Народонаселення ООН в Україні – UNFPA Ukraine.

          Підготувала Наталія ПАВЛИШИН

           

          Читай також

        • «Бог мені сказав, що ти маєш зробити…»
        • Як проштовхнути верблюда?
        • Як знайти справжнє життя?
          • Оціни

            [ratemypost]

               

              Про автора

              Журналіст "ДивенСвіт"