#ковтокслова (Лк 6:17-23)
Генрі Ноуен, голландський католицький священник, багато писав про духовність, ідентичність та соціальну справедливість. У центрі його праці було бажання, щоб кожна людина відчувала себе улюбленою дитиною Бога. Одного разу, у своїй проповіді, він поставив питання: “Хто я?” Зазвичай люди відповідають так: я — це те, що я роблю; я — це те, що в мене є; або я — це те, що про мене думають інші.
Ця думка нагадує сцену з Євангелія від Луки, де Ісус говорить свою “Проповідь на рівнині” (Лк. 6:17–23). У цій промові він розповідає про “Блаженства” та “Горе” — слова, які не лише описують різні життєві обставини, а й торкаються нашої ідентичності. Блаженні ті, хто є в потребі, сумує чи зазнає переслідувань заради Ісуса. Їхнє благословення не залежить від багатства, визнання чи успіху, але від зв’язку з Христом. Натомість, горе тим, хто задоволений лише собою, живе для багатства чи популярності. Їхня опора — не Бог, а тимчасові речі, які не принесуть справжнього щастя.
Цей уривок вчить дивитися на своє життя через призму зв’язку з Богом. Бути учнем — це не просто бути частиною натовпу, а вибрати життя з Ісусом, навіть у труднощах. Саме це дає справжню ідентичність і веде до Божого Царства.
Прикладом такого життя був святий Миколай, відомий своєю вірою і любов’ю до ближнього. Він не шукав багатства чи слави, але віддавав усе, щоб допомагати нужденним. Його благодійність і милосердя — це нагадування про те, що справжнє щастя приходить через зв’язок із Богом і турботу про інших.
Ісус закликає нас довіряти Богу, залишатися в Його любові та радіти, навіть коли нас не розуміють чи відкидають. Бо бути блаженним — це бути улюбленим.
#ковтокслова 06.12.2024
образ: St. Nicholas by Gracie
