#ковтокслова (Mт 2:13-23)
Ви помічали, як одразу після Різдва світ немов змінює тональність? Усі ці “Мир на землі” та “Добра воля до людей” кудись випаровуються. 27 грудня є спомин Первомученика Стефана, 27 грудня – Двадцяти тисяч, спалених у Нікодимії. Святковий дух десь зникає, а з цього моменту й починається “темна сторона” Різдва. І історія з Євангелія від Матвія (Мт 2:13-23) прямо про це.
Після народження Ісуса, коли ще три царі не встигли прийти з подарунками, у сюжет вривається місцевий диктатор — цар Ірод. Думаю, що Ірод був справжнім натхненником для багатьох сучасних узурпаторів. Він був настільки параноїдальним, що вбив навіть трьох своїх синів, боячись, що вони захоплять його трон. Його план “на смерть” взагалі геніальний: після його відходу з життя мали вбити когось із кожної родини, щоб, не дай Боже, народ не радів. Отже, фігуру цього персонажа можна сміливо вставляти в меми про токсичних людей.
Так от, дізнавшись, що народився “новий цар”, Ірод вирішив не ризикувати. І хоча вся ця історія з вбивством немовлят у Вифлеємі могла залишитися поза увагою істориків (це було приблизно 20 дітей у місті на 1000 осіб), у Матвія вона описана дуже виразно. І навіть якщо ми не впевнені, що це сталося буквально, цей сюжет розкриває одну вічну істину: імперія завжди біситься, коли їй щось загрожує…
Ісус — це радикальний меседж проти системи. Він не проповідував про статус чи силу, він говорив про любов, прощення і те, що “блаженні бідні духом”. А тут приходить той самий Ісус — малюк, народжений у хліві — і вже стає проблемою для великої політичної машини. Бо в ньому небезпека не для трону, а для самої ідеї гноблення та насилля.
Як все закінчилося? Святе сімейство — Марія, Йосип і немовля Ісус — тікають у Єгипет. Вони стають біженцями, як і мільйони людей сьогодні. І ось тут є найбільший контраст. Уявіть: Творець всесвіту, який створив кожну зірку, сонце і галактику, тікає від третьосортного ватажка, який вислужується перед Римом. Це не просто іронія. Це показує, що справжня сила — не у троні й не в короні, а в любові, яка готова прийняти навіть найбільшу вразливість.
Що це означає? Що Бог з нами не лише у світлі ялинки й різдвяних колядках, але й тоді, коли ми втікаємо від власних “Іродів” — страхів, втрат чи токсичних ситуацій. А ще, що справжній виклик для імперії — це не насильство, а незламність духу й віра в те, що любов та правда завжди перемагають.
Отже, Різдво — це не лише про зірки і подарунки, це історія, як немовля вже змінює світ. І якщо Бог зробив дім із людьми, то у нас є шанс стати частиною цієї історії. Навіть якщо доведеться тікати з коробкою печива, як Святе сімейство з Вифлеєму.
Так що, гайда?
#ковтокслова 26.12.2024
