Одним з найбільш частих епітетів, якими характеризується постать Юди в літургійних текстах Великої Середи є «сріблолюбство». Поза тим богослужбові тексти говорять теж про “ненаситність” його душі, жадібність. Ці ознаки портрету Юди говорять з одного боку про жагу до грошей, коли учень стає звичайним злодієм, крадучи для себе зі спільної скарбоні. З іншого – Юда стає втіленням нещирості у стосунках з Учителем, носячи у серці приховані мотиви, розрахунки і амбіції.
Що заховано залаштунками зради Юди? Навряд чи хтось зможе запропонувати єдину вистарчальну причину! Як і, зрештою, складно збагнути чому Ісус обирає Юду до числа своїх послідовників. Якщо Юда так прагнув збагачення то хіба Ісус не усвідомлював усіх ризиків? Тоді навіщо обирав і тим більше доручив служіння скарбника апостольської громади? Друге: чому Юда попросив таку мізерну суму за зраду? Зрештою навіщо після зради кинув гроші у святиню? Отож йому не зовсім йшлося про гроші.
Проникнути у тайну Юди – це спроба відчитати складні грані трагічного персонажу! Євангеліє не дає прямої відповіді мотивів зради. Згадка про крадіж грошей є фрагментарною, але не зовсім достатньою для розуміння цілості злощасного образу зрадника. Дослідники розглядають декілька версій, що як кожна зокрема, так і у сукупності могли бути спонуками дій Юди:
1. Традиційна і найбільш поширена – жадібність і срібролюбство. Євангеліє від Йоана зазначає, що Юда був злодієм. За зраду він отримав винагороду від синедріону (тридцять срібняків). Таку незначну ціну платили за рабів. Про це є згадки у Старому Завіті. Юда не перший і не останній історичний персонаж, що продався за матеріальну винагороду. Звичайно, вказана ціна не була великою сумою, проте достатньою, щоби купити земельну ділянку. З іншого боку це могло відкривати особливу грань захланності Юди – ницість, готовність продати за будь-яку суму: «Що хоче дайте мені і я його видам». Цілком вірогідно, що за цими словами скрите теж якесь глибоке розчарування в Учителеві. Ісус, як виглядає, не виправдав очікувань Юди. Ісус юдиної уяви і справжній Ісус – виявились різними особами.
2. Друга версія. Колишній апостол міг бути боязкої вдачі. Ряд дослідників зауважують, що Юда був людиною практичною і, цілком можливо, уважною до слів Спасителя про страждання і смерть. Тому міг перелякатися за себе та видати Христа, заради збереження власного життя. Ця версія теж виглядає доволі правдоподібною, особливо у світлі свідчень 10-ї глави Євангелії від Марка, де мова йде про страх учнів йти до Єрусалима у передчутті трагічних подій. З іншого боку, якби ця версія була правдивою, Юда міг просто втекти, залишивши громаду учнів в Єрусалимі. Цій версії явно бракує аргументів.
3. Юда намагався підштовхнути Христа до повстання, до активності. Можливо йому здалося що Вчитель є надто ідеалістичним (і на це було більш ніж достатньо підстав у поглядах і вчинках Ісуса). Прихильники цієї версії обстоюють думку, що Юда належав до т.зв.сікаріїв (зелотів-націоналістів) і сподівався, що Наставник очолить повстання проти римлян. Коли Юда зрозумів, що Спаситель не планує повстання, зрадою намагався підштовхнути Його до рішучих дій, сподіваючись, що Христос таким чином проявить свою Божественну силу. Ця версія виглядає оригінально, але не надто реалістично.
Відважуся припустити що Юді були потрібні не срібняки. Мене більше цікавить що стояло за грошима? Що скривалося за пристрастю до них? Мабуть одна з мотивацій Юди могла критися в амбіціях. Як виявилося невиправданих. Коли він побачив вперше Ісуса, як і інші особи, зокрема учні, новий галилейський проповідник міг захопити своєю харизмою. Яскравий наставник, за яким слідом ходять натовпи людей, якого слухають, який має неймовірний авторитет було морально вигідно. До того ж з особою з вражаючим даром творити чуда і воскрешати людей бути поруч було більш ніж почесно. Це могло малювати в уяві Юди фантасмагоричні очікування про бонуси від реалізації власних амбіцій. Які вони?
Юда – людина розрахунку. Він мабуть вмів добре калькулювати не тільки гроші. Він мав прикмету прораховувати ходи наперед, прокручувати варіанти. Такий собі великий комбінатор.
Примарні сподівання Юди могли танути поступово. Особливо коли він бачив, що Ісус входить у дедалі більший конфлікт з духовною і політичною елітою Юдеї. Він розумів що перспектив у нього більше ніяких. Водночас усвідомлював що потратив так багато часу намарно. Зрада могла бути помстою за крах наївних сподівань. Виявилося що Христос з точки зору земної логіки ніхто і окрім ідеалізму за ним нічого не стоїть. Більше того Ісус не тільки ніхто, він і не мав наміру ставати кимсь. Це могло підкосити Юду остаточно.
У образ Юди скоріше вплітаються дві характеристики – амбітна жага владолюбності і честолюбство. А прагнення нечесних грошей могли лише слугувати інструментом або зовнішньою прикметою прихованих рис.
Юда персоніфікує у собі усю складність і суперечливість людини. Кульмінацією зради Сина Чоловічого стане поцілунок. Сакральний символ і знак, вжитий для найбільшого блюзнірства, на яке будь-коли була здатна людина. Боягузтво, користолюбство, шантаж, підступ, брехня – це те, що міститься у такому складному конструкті людської зради.
Зрадниками стають завжди найближчі, особи, які так і не змогли по-справжньому оцінити Божого дару. Рани зради з плином часу можуть стати рубцями, вони перестають боліти, але ніколи не зможуть цілком зникнути з душі. Здебільшою таким є досвід людей. Але не так з Богом. Він готовий пробачити найгірше: проблемою лише є те, що людина сама не здатна повірити що це є можливо.
Жереб учнівства подарований Юді Христом, виявився нікчемним у порівнянні з жагою амбіцій. Хоч Юда і обере зраду, але Церква ніколи так і не відважиться сказати що він є проклятий навічно.
Зрада – це те, що завжди траплялося і буде траплятися серед людей. Зрадники зазвичай не заслуговуватимуть на повагу людей, але навіть вони не є позбавлені незбагненної любові ними ж зрадженого Бога.
Жінка-грішниця є прямою антитезою Юди. Блудниця стає ученицею, а учень – облудним. Перша проливає дорогоцінний нард, а Юда намагається порахувати безцінне покаяння її сокрушеного серця. Ці дві постаті поляризуються. У житті все поруч. Дар її любові зробить її першою мироносицею.
Яким же правим був Оріген коли сказав, що Юда був тільки інструментом у руках диявола, але нам не варто увесь тягар провини перекладати на Юду, бо горе кожному з нас хто у житті обирає шлях підступу і зради.
Джерело: отець Лука Михайлович
