Трішки даних про чоловіків, які обиратимуть Папу Римського.
На момент, коли Римський Апостольський Престол став вакантним, 21 квітня 2025 року Колегія Кардиналів налічувала 252 кардиналів, у тому числі 135 кардиналів-виборців. Усього у світі налічується 136 кардиналів віком менше ніж 80 років, однак кардинал Джованні Анджело Беччу в 2020 році зрікся кардинальських прав і привілеїв, тому його не зараховують до числа кардиналів-виборців.
З 135 кардиналів-виборців, які мають право голосу в Церкві, 134, як очікується, увійдуть до Сикстинської капели на початку травня, щоб обрати нового Папу, в той час як двоє заявили, що навряд чи зможуть бути присутніми через хворобу. Кардинал Антоніо Каньїсарес Льовера, архиєпископ-емерит Валенсії, повідомив, що не зможе взяти участі у конклаві за станом здоров’я. Раніше подібне повідомлення оголосив був кардинал Вінко Пульїч з Боснії і Герцеговини, але пізніше, порадившись з лікарями, все ж таки, вирішив брати участь у конклаві.
Але хто ці люди, і чим цей конклав відрізнятиметься – і буде схожим – на ті, що відбувалися раніше?
Інтернет-видання «The Pillar» дивиться на цифри.
135 чи 120: а скільки має бути?
З 135 кардиналами, які мають право бути обраними – і майже всі, як очікується, будуть присутніми – вибори 2025 року стануть найбільшим конклавом в сучасній церковній історії. До папи Івана ХХІІІ, який розширив її в 1958 році, чисельність Колегії кардиналів була встановлена на рівні 70 членів, починаючи з 16 століття.
Сімдесят було верхньою межею, але в колегії не завжди було 70 кардиналів. У століттях до Івана XXIII призначення до колегії відбувалися лише тоді, коли кілька кардиналів помирали, і Папа призначав нових, щоб довести кількість кардиналів до (або близько до) 70.
Така практика іноді призводила до того, що консисторії були невеликими, а іноді – більше однієї консисторії на рік. Наприклад, у 1927 році кількість кардиналів впала до 67, і тому папа Пій XI провів консисторію 20 червня, призначивши ще двох кардиналів, довівши загальну кількість до 69. Але коли в другій половині року померли ще шість кардиналів, папа провів другу консисторію і призначив ще п’ятьох.
В інший час глобальні події перешкоджали призначенню нових кардиналів, і тому кількість кардиналів у Колегії падала до значно нижчих рівнів. Найнижча точка в сучасній історії Церкви була під час Другої світової війни. Коли папа Пій XI провів останню консисторію свого понтифікату в грудні 1937 року, він довів кількість кардиналів до 70. Але через смерть Пія XI в лютому 1939 року і початок війни в Європі через півроку після обрання Пія XII, наступна консисторія була проведена лише в 1946 році.
Коли Пій XII скликав першу післявоєнну консисторію в 1946 році, кількість кардиналів скоротилася до 38. Пій відновив їхню кількість однією з найбільших консисторій до того часу, призначивши 32 нових кардиналів і довівши їхню загальну кількість до 70.
Через звичай ніколи не перевищувати 70 кардиналів одночасно, конклави до II Ватиканського собору, як правило, були менш ніж удвічі меншими, ніж той, який Церква збирається пережити зараз.
У 1958 році папа Іван ХХІІІ розширив Колегію кардиналів до 70 осіб. А в 1975 році папа Павло VI встановив нинішню цільову чисельність у 120 кардинальських виборців.
З того часу Папи ставилися до 120 як до мети, а не як до жорсткої межі. Папи часто призначали достатню кількість кардиналів, щоб кількість виборців перевищила 120, очікуючи, що вона знизиться до рівня нижче 120 протягом року або двох, коли кардиналам виповниться 80 років, максимальний вік для голосування.
Конклав «молодшає»
Цей максимальний вік також є результатом відносно недавнього церковного законодавства. Папа Павло VI встановив різницю між кардиналами, які мають право голосу, і кардиналами, які не мають права голосу, в 1971 році, постановивши, що кардинали, які досягли 80-річного віку, більше не мають права голосу на конклаві.
У результаті, хоча кардинали продовжують жити довше завдяки розвитку медичних технологій, кардинали, які голосували на останніх конклавах, насправді були трохи молодші за тих, хто обирав пап Івана XXIII і Павла VI до введення вікового цензу.
Дійсно, виборці, які мають право брати участь у конклаві 2025 року, в середньому трохи молодші, ніж у 2005 і 2015 роках, хоча і трохи старші, ніж на двох конклавах 1978 року.
Цей факт пояснюється менш стандартним підходом Франциска до вибору кардиналів під час його понтифікату.
Якщо на конклаві 2013 року наймолодшим кардиналом був кардинал Базеліос Тоттункал, якому тоді було 53 роки, то на цьогорічному конклаві буде п’ять кардиналів молодших, ніж кардинал Тоттункал у 2013 році, серед них кардинал Микола Бичок, якому 45 років.
Востаннє настільки молода людина ставала кардиналом у 1973 році, коли Павло VI призначив кардиналом архиєпископа Антоніо Рібейро, 44-річного Патріарха Лісабону.
Такі молоді кардинали колись були більш поширеним явищем, коли тривалість життя була коротшою, ніж зараз. Папа Лев XIII висвятив вісім кардиналів, яким було 45 років або менше, в тому числі одного, якому було лише 37, коли він отримав червону шапку. Але наймолодшому кардиналу, якого проголосив папа Бенедикт XVI, було 53 роки, а наймолодшому, призначеному папою Іваном Павлом II, – 47 років.
З різних «периферій» світу…
Звичайно, ще однією ключовою відмінністю, яку часто обговорюють щодо кардиналів, призначених Франциском, є їхня географічна розпорошеність, «на периферію».
Згідно з даними про країни народження кандидатів у кардинали-виборці у 2025 році, найбільшою єдиною зміною порівняно з попередніми конклавами є те, що серед них значно менше італійців.
До Другої світової війни Колегія кардиналів на понад 50% складалася з італійців. Це змінилося після війни, коли було призначено більше кардиналів з усієї Європи та решти світу. Під час конклаву 1978 року – і аж до конклаву 2013 року, який обрав папу Франциска – колегія все ще складалася приблизно на чверть з італійців за походженням. Але на конклаві 2025 року лише 14% кардиналів, які мають право голосу, будуть з Італії.
Найбільший приріст отримали країни Азії та Тихоокеанського регіону, які збільшили свою частку в колегії з 10% до 16%. Кардиналів з правом голосу з Азійсько-Тихоокеанського регіону тепер більше, ніж з Італії.
Представництво також зросло в регіоні Африки та Близького Сходу і в Латинській Америці, обидва регіони тепер зрівнялися з Італією або навіть перевищили її представництво.
Як і Італія, Північна Америка зменшила свою частку в представництві на конклаві: з 12% виборців, які мали право голосу на конклаві 2013 року, до 9% на виборах 2025 року.
Решта країн Європи, окрім Італії, дещо збільшили свою частку.
Хоча в Італії та США на конклаві 2025 року буде менше рідних синів, ніж на попередніх, вони все ще залишаються двома країнами з найбільшою кількістю рідних кардиналів.
У цьому конклаві зможуть взяти участь 19 чоловіків, народжених в Італії, порівняно з 28 у 2023 році, і дев’ять чоловіків, народжених в США, порівняно з 11.
Наступною країною з найбільшим представництвом є Бразилія з вісьмома (5), за нею йде Іспанія з сімома (5), хоча один іспанський кардинал повідомив, що, ймовірно, не братиме участі в конклаві.
Незважаючи на те, що склад кардиналів-виборців змінюється, один фактор залишається досить постійним: відсоток кардиналів, які мають право голосу і є членами курії, а не діючими єпархіальними єпископами чи емеритами.
Конклав 2013 року мав незвично високий відсоток куріальних кардиналів – 27%. Але 20% представництво курії на конклаві 2025 року практично ідентичне представництву на конклавах 2005 і 1978 років.
Однак, що явно змінилося, так це те, звідки походять кардинали, що входять до складу курії. Якщо раніше курія була переважно італійською, і лише 14% нинішніх кардиналів, які мають право голосу, походять з Італії – і багато з них перебувають у географічних дієцезіях по всій країні – то багато кардиналів, які працюють повний робочий день в курії, народилися в інших частинах світу.
Чи можна назвати колегію «францисканською»?
Звичайно, вся дискусія про те, як папа Франциск сформував Колегію кардиналів, яка обиратиме його наступника, піднімає очевидне питання: В якій мірі це «францисканська» колегія зараз?
Відповідь полягає в тому, що переважну більшість кардиналів, які голосуватимуть за наступника Франциска, становитимуть люди, яких сам Франциск призначив до колегії – але навряд чи це незвичайний відсоток з історичної точки зору.
Вісімдесят відсотків кардиналів, які мають право голосу на конклаві 2025 року, були обрані папою Франциском.
Це, безумовно, більший вплив, ніж Бенедикт XVI мав на свого наступника. На конклаві 2013 року 58% кардиналів, які мали право голосу, були призначені Бенедиктом XVI, тоді як інші 42% були призначені Іваном Павлом II.
Після довгого понтифікату Івана Павла ІІ 98% кардиналів, які брали участь у голосуванні у 2005 році, були призначені Іваном Павлом ІІ.
Але цікаво, що після 15-річного папства Павла VI 90% кардиналів-виборців, які голосували на двох конклавах 1978 року, були призначені ним.
Отже, хоча Франциск – через свій вибір до Колегії кардиналів – матиме більший вплив на конклав, який обиратиме його наступника, ніж Іван XXIII чи Бенедикт XVI мали на своїх наступників, він матиме менший вплив, ніж Павло VI чи Іван Павло II.
Іван Павло ІІ і сам Франциск вважалися значними відхиленнями від тих людей, які призначали кардиналів, що їх обирали. Так само важко передбачити, ґрунтуючись лише на тому, що їх призначив Франциск, що кардинали, обрані Франциском, будуть шукати в Папі.
Чекаємо сюрпризу?
Проте, це буде найбільший і найрізноманітніший конклав в історії Церкви.
Багато з них будуть чоловіками, які не дуже добре знають один одного, оскільки вони зазвичай дбають про потреби своїх Церков на «периферії» світу.
Ті 20% кардиналів-виборців, які працюють в курії, та інші, які часто їздять зі своїх єпархій до Риму, можуть сформувати ядро кардиналів, які краще знають один одного, і це може стати важливим ядром в дискусіях між кардиналами.
Але з іншого боку, склад цього конклаву може бути особливо налаштований на те, щоб генерувати несподіванки. Від «Папи сюрпризів», це зовсім не сюрприз!
Джерело: інтернет-видання «The Pillar»
