Колегія кардиналів оголосила в понеділок, що конклав для обрання наступника Папи Франциска розпочнеться 7 травня, коли Церква вступає в завершальну фазу підготовки до обрання 267-го Папи.
Ця важлива заява пролунала після ранкового загального зібрання конгрегації у Ватикані, де кардинали збираються щодня з моменту поховання Папи Франциска в базиліці Санта Марія Маджоре 26 квітня.
Ця дата припадає на традиційний 15-20-денний термін після смерті Папи, що дає достатньо часу для трауру «Новендіалес» і для прибуття кардиналів-виборців з усього світу.
Перед голосуваннями
Конклав (лат. «cum clave», що означає «під замком») – це подія, позначена багатовіковою традицією і чіткими церковними правилами. Чинні правила містяться в апостольській конституції «Universi Dominici Gregis», створеній святим Іваном Павлом ІІ у 1996 році, з поправками, внесеними пізніше Бенедиктом XVI. Тож як відбувається конклав?
Зі 134 кардиналів, які візьмуть участь у зустрічі – віком до 80 років – майже всі вже прибули до Риму. Решта, як повідомляють джерела у Ватикані, прибудуть найближчими днями.
Голосування відбудеться під чудовими фресками Мікеланджело в Сикстинській капелі.
За традицією, вранці 7 травня кардинали відслужать Месу за обрання Римського Понтифіка в базиліці Святого Петра перед тим, як перейти до Сикстинської капели, співаючи «Veni Creator Spiritus», закликаючи до проводу Святого Духа.
Опинившись всередині, вони сідають в два ряди – один навпроти одного. Кожен кардинал складе присягу дотримуватися процедур, зберігати таємницю і вільно голосувати за кандидата, якого він вважає найбільш гідним.
Після того, як всі кардинали-виборці увійшли до Сикстинської каплиці, останній кардинал-диякон зачиняє двері зсередини. А ззовні процес обрання нового понтифіка охороняють вояки Швейцарської гвардії.
Хто має доступ до конклаву?
Окрім кардиналів, до участі в конклаві допускаються:
• Секретар виборчих зборів — архиєпископ, відповідальний за документацію, яка після конклаву передається до архівів Ватикану. Традиційно особи, які обіймали цю посаду, згодом ставали кардиналами;
• Папський церемоніймейстер з двома помічниками — забезпечують літургійні функції під час конклаву;
• Двоє ченців-ризничих — відповідають за літургійне облаштування;
• Священник-помічник — призначається деканом Колегії кардиналів для допомоги в організації конклаву згідно з апостольською конституцією «Universi Dominici gregis»;
• Сповідники — богопосвячені особи, які володіють кількома мовами, щоб кожен кардинал міг скористатися таїнством сповіді;
• Двоє лікарів — можуть бути мирянами, забезпечують медичну допомогу під час конклаву.
Усі учасники конклаву складають присягу про нерозголошення таємниці у присутності кардинала-камерленго та Папського церемонімейстра.
«Я обираю Верховним Понтифіком…»
Кардинал П’єтро Паролін головуватиме на цьогорічному конклаві, який зазвичай очолює декан Колегії кардиналів. Це пов’язано з тим, що і декан Джованні Баттіста Ре, якому 91 рік, і віце-декан Леонардо Сандрі, якому 81 рік, досягли віку, коли не можуть голосувати на виборах нового очільника Католицької Церкви.
Для обрання нового Папи необхідна більшість у дві третини, тобто 90 голосів. Під час багатьох послідовних голосувань кожен виборець віддає свій голос за одного кандидата, акуратно складаючи бюлетень і вкидаючи його в спеціальну урну для голосування. Процес кожного голосування триває від двох до трьох годин. Кожен кардинал-виборець зобов’язаний брати участь у всіх голосуваннях.
Перед вівтарем знаходиться стіл, за яким сидять кардинали, які підраховують голоси. Голосування є таємним. З-поміж кардиналів обирають 9 єпископів, які відповідають за дотримання процедури. Три кардинали є в рахунковій групі, три – збирають бюлетені в кардиналів, які з певних причин не можуть підійти і вкинути бюлетень і ще три перевіряють бюлетені. Папою може бути обраний будь-який охрещений і неодружений католик, тобто не тільки з числа кардиналів. Проте з 1378 року Папами ставали тільки кардинали.
Таємне голосування було запроваджене папою Григорієм XV у 1621 році. Бюлетень містить напис Eligo in Summum Ponteficem («Я обираю верховним понтифіком»), а нижче кардинал-виборець власною рукою вписує ім’я людини, – свідомо спотворюючи свій почерк, щоб зберегти таємність голосування, – за яку він голосує.
Якщо під час першого голосування в день відкриття конклаву не вдається обрати Папу, то кожного наступного дня проводяться чотири голосування – два вранці і два вдень.
Світ стежитиме за традиційними сигналами з димаря Сикстинської капели: чорний дим означає, що голосування було безрезультатним, білий дим сповіщає про обрання нового Папи. Дим з’являється після кожної «сесії голосування», а не після одного голосування.
Кожні три повних дні безрезультатних голосувань супроводжуються днем молитви і роздумів. Цей ритм (голосування – молитва) повторюється до тих пір, поки не буде досягнуто результату або не будуть виконані спеціальні процедури.
Якщо після приблизно 33-34 голосувань, – з урахуванням днів молитви і роздумів, це період близько двох тижнів, – жоден кандидат не обраний, кардинали обмежують вибори двома кандидатами, які отримали найбільшу кількість голосів під час останнього голосування. Навіть тоді діє правило двох третин – винятки з цього правила були скасовані Бенедиктом XVI у 2007 році.
«Habemus papam!»
Коли один із кандидатів набирає дві третини голосів кардиналів-виборців, декан Колегії кардиналів звертається до обраного із запитанням, чи погоджується він прийняти обрання. Якщо обраний відповідає ствердно, декан питає його, яке ім’я він хоче взяти для свого понтифікату.
Після цього новообраний Папа прямує до так званої «Кімнати сліз», де вже підготовлене облачення різних розмірів, аби підібрати відповідне до його статури. Там Папа знімає кардинальські ризи й одягає папське вбрання: білу сутану, білий стихар, червону пелеринку, білий пілеолус (маленьку шапочку, також відому як дзукетто), і червону столу. Після переодягання новий Папа повертається до кардиналів.
Коли ж кардинали-виборці здійснять свій вибір, а з димаря Сикстинської капели піде білий дим, словами «Annuntio vobis gaudium magnum: Habemus Papam!» («Оголошую вам велику радість: маємо Папу!») ім’я нового Папи оголосить кардинал-протодиякон. Робить він це далі наступними словами: «Eminentissimum ac Reverendissimum Dominum, Dominum [ім’я кандидата], Sanctæ Romanæ Ecclesiæ Cardinalem [прізвище кандидата], qui sibi nomen imposuit [нове ім’я Папи]» («Вельмишановного і преосвященного владику, владику [ім’я], кардинала Святої Римської Церкви [прізвище], який прийняв ім’я [папське ім’я]»). Сьогодні це кардинал Домінік Франсуа Мамберті, який з січня 2015 року був префектом Верховного Трибуналу Апостольської Сигнатури. Його функції припинилися зі смертю Папи.
Згодом саме кардинал-протодиякон одягає на Папу палліум під час урочистої Літургії після обрання.
Після проголошення імені нового Папи він з’являється на балконі та дає своє перше апостольське благословення «Urbi et Orbi» («Місту і світу»).
Від найдовших до найкоротших конклавів
Найвідомішим прикладом надзвичайно довгого конклаву був конклав 1268-1271 років у Вітербо. Після смерті папи Климента IV кардинали майже три роки не могли дійти згоди. Доведені до відчаю городяни буквально замкнули їх, обмеживши пайки і знявши дах будівлі, щоб змусити прийняти рішення. Лише після таких радикальних заходів було обрано папу Григорія Х.
З іншого боку, Церква знає і конклави-рекордсмени. У 1503 році обрання кардинала Джуліано делла Ровере, який прийняв ім’я Юлія ІІ, тривало лише один день. Так само миттєвим був конклав 1939 року, коли папу Пія XII обрали всього за два дні.
У наш час вибори зазвичай є короткими: папа Іван Павло ІІ був обраний у жовтні 1978 року після восьми голосувань на третій день конклаву. Обрання папи Франциска у 2013 році відбулося ще швидше – лише п’ятьма голосуваннями протягом двох днів.
Середня тривалість конклаву в сучасній Церкві зараз становить від двох до п’яти днів.
Папа Франциск був відповідальним за призначення 108 кардиналів-виборців, які тепер обиратимуть його наступника, кардинально змінивши географічний склад Колегії кардиналів під час свого понтифікату. Тепер до Колегії входять представники з країн з невеликим католицьким населенням і з регіонів, які раніше були недостатньо представлені на папських виборах.
Зображення: взято з інтернет-ресурсу “Pinterest”.
