Як же довідалась Аталія, мати Ахазії, що її син умер, устала вона й вигубила всю царську родину.
Але Єгошева, дочка царя Йорама, а сестра Ахазії, взяла Йоаса, сина Ахазії, і потай вивела його з-поміж царських синів, що мали бути вбиті; вивела його разом з його мамкою у спальню та й сховала від Аталії, і так його не вбито.
Так він пробув при ній, схований у Господньому храмі, 6 років, тим часом, як Аталія царювала над краєм.
У сьомому році послав Єгояда за сотниками каріїв і за вартовими й провів їх до себе в Господній храм. Він уклав з ними змову, заприсяг їх у Господньому храмі й показав їм царського сина.
І дав їм такий наказ: “От що ви зробите: Третина вас, що приходить у суботу вартувати при царському палаці,
третина, що у брамі Сур, і третина, що стереже ворота вартових, стануть на варту при храмі;
а дві частини з вас, тобто усі, хто виходять на службу в суботу, стануть на варту при Господньому храмі коло царя.
Ви обступите царя навколо, кожен із зброєю в руках. Хто протиснувся б у ряди, тому смерть. Ви будете при царі, як він виходитиме й як входитиме.”
Зробили сотники точно так, як їм наказав священик Єгояда. Кожен узяв своїх людей, що приходили в суботу й відходили в суботу, і прийшли вони до священика Єгояди.
Священик роздав сотникам списи й щити царя Давида, що були в Господньому храмі.
І поставали вартові, кожен із зброєю в руках, від правого до лівого боку храму, лицем до жертовника і до храму, навкруги царя.
Тоді Єгояда вивів царського сина, поклав на нього вінець і царські ознаки, проголосив його царем і помазав його. Ті ж плескали в долоні й гукали: “Нехай живе цар!”
Почувши гуки людей, Аталія пішла до народу в Господній храм,
і бачить – стоїть цар на підвищенні, за звичаєм, а співаки й сурмачі при Царі і весь народ із сіл веселиться й сурмить у сурми. І роздерла Аталія одежу на собі й скрикнула: “Змова! Змова!”
Та священик Єгояда повелів сотникам, тим, що були над військом, і сказав їм: “Виведіть її з двору (святині), а хто за нею піде, того убийте мечем!” – бо сказав був священик: “Не треба вбивати її в Господньому храмі.”
Ті наклали на неї руки, і як вона ввійшла через кінський вхід у царський палац, там її й убито.
Єгояда уклав умову між Господом, царем і народом, щоб цей був народом Господнім; (також і між царем та народом).
Увесь народ краю пішов до храму Ваала й зруйнував його; він розбив на друзки жертовники його та ідолів, а Маттана, жерця Ваалового, вбив перед жертовником. Священик (Єгояда) приставив сторожу до Господнього храму.
Потім узяв сотників, каріїв і всіх людей краю, і вони привели царя з Господнього храму й увійшли через ворота вартових у палац. І сів Йоас на царському престолі.
Увесь народ був веселий, і місто заспокоїлось. Аталію ж убито мечем у царському палаці.
12. Йоас царем над Юдою 1-3; відновлення святині 4-17; виступ Хазаела 18-19; смерть Йоаса 20-22
Сім літ було Йоасові, як став царем.
На сьомому році Єгу став Йоас царем і царював 40 років у Єрусалимі. Мати його звалась Цівея, з Версавії.
Йоас чинив, що було Господеві довподоби по всі дні життя свого, бо його навчив священик Єгояда.
Однак, узвишшя не було знесено; народ жертвував і приносив воскурення далі на узвишшях.
Йоас сказав священикам: “Усі гроші, що їх приносять як святий дар у Господній храм, гроші за тих, що мають понад 20 років, гроші за викуп душ і всі гроші, що хтось добровільно приносить у Господній храм,
нехай священики беруть до себе, кожен від свого знайомого, і нехай ним лагодять, що в храмі попсувалося, скрізь, де тільки буде щось попсоване”
Та до двадцять третього року царя Йоаса священики ще нічого не полагодили у храмі.
Тоді цар Йоас покликав священика Єгояду з іншими священиками й сказав їм: “Чому ви нічого не полагодили в храмі? Віднині не беріть уже грошей до себе від ваших знайомих, а віддавайте на направу того, що попсувалось у храмі.”
І пристали священики на те, щоб не брати більше грошей від народу й щоб не клопотатися більш направою того, що в храмі попсувалось.
І взяв священик Єгояда скриньку, пробив дірку в накривці й поставив її коло входу, праворуч, де входили в Господній храм; священики ж, які стояли на сторожі при порозі, вкидали туди всі гроші. що їх приношувано в Господній храм.
А як бачили, що в скриньці було багато грошей, приходили царський писар та первосвященик і висипали й лічили гроші, знайдені в Господнім храмі.
Потім передавали повірені гроші в руки наглядачам над роботою коло Господнього храму, а ті давали їх теслям та будівничим, що працювали коло Господнього храму,
мулярам, каменярам, як і на закуп дерева та тесаного каменя, щоб полагодити ушкодження у Господнім храмі, одне слово – на всі видатки для направи храму.
Однак, за гроші, що їх приношувано у Господній храм, не роблено ані срібних кубків, ні ножів, ні чаш, ні бризкальниць для обризкування, ні сурем, ані будь-якого золотого чи срібного посуду;
їх давали робітникам, щоб вони направляли за них Господній храм.
Від людей же, яким видавали гроші на плату для робочих, не вимагали рахунків, бо ті поводилися чесно.
Гроші ж на жертву за переступ і гроші на жертву за гріх не вношувано у Господній храм; вони належали священикам.
Тоді виступив Хазаел, арамійський цар, на війну проти Гата й здобув його; потім намірився йти на Єрусалим,
але Йоас, юдейський цар, узяв усі святі дари, що посвя тили їх предки – Йосафат, Йорам та Ахазія, юдейські царі, і свої власні дари, та все золото, що було в скарбницях Господнього храму й у царському палаці, та й послав усе Хазаелові, арамійському цареві, і цей відступив від Єрусалиму.
Решта дій Йоаса, усе, що він чинив, записане в літописній книзі юдейських царів.
Встали слуги його й вчинили змову та й убили Йоаса в домі Мілло, бо він зійшов був у Мілло.
А вбили його слуги його: Йозавад, син Шімеата, та Єгозавад, син Шомера, й він умер, і поховано його коло його батьків у Давидгороді, а на місце його став царем син його Амасія.
13. Йоахаз та Йоас – царі ізраїльські 1-13; смерть Єлисея 14-25
На двадцять третьому році Йоаса, сина Ахазії, юдейського царя, став
Йоахаз, син Єгу, царем над Ізраїлем у Самарії й царював 17 років.
Він чинив те, що Господеві було не довподоби, й ходив у гріхах
Єровоама, сина Навата, що ввів Ізраїля у гріх; він від них не
відвернувся.
І запалав гнів Господній на Ізраїля, і Господь видав його у руки
Хазаела, арамійського царя, та Бен-Гадада, сина Хазаела, на весь той
час.
Йоахаз почав благати Господа, і Господь вислухав його, бо бачив гніт Ізраїля, яким його гнітив арамійський цар.
Господь дав ізраїльтянам визволителя, і вони визволилися з арамійської руки, і сини Ізраїля жили в своїх наметах, як і перше.
Тільки не відвернулись від гріхів Єровоама, що ввів Ізраїля в гріх; ходили в них, і навіть Ашера стояла в Самарії.
Тим і не зоставив Йоахазові більш, як тільки 50 кінних, 10 колісниць
і 10 000 чоловік піхоти, бо арамійський цар вигубив їх, розтоптав і
стер, як порох під ногами.
Решта дій Йоахаза й усе, що він чинив, і його подвиги записані у літописній книзі ізраїльських царів.
Йоахаз спочив зо своїми батьками, й поховали його в Самарії. На місце його став царем його син Йоас.
На тридцять сьомому році Йоаса, юдейського царя, став Йоас, син Йоахаза, царем над Ізраїлем у Самарії й царював 16 років.
Він чинив те, що Господеві було не довподоби; не відступив від усіх
гріхів Єровоама, сина Навата, що ввів Ізраїля в гріх; він ходив у них.
решта дій Йоаса й усе, що він чинив та його хоробрість, з якою він
воював з Амасією, юдейським царем, записані у літописній книзі
ізраїльських царів.
Йоас спочив зо своїми батьками, і Єровоам сів на його престолі. Поховано Йоаса в Самарії з ізраїльськими царями.
Як захворів був Єлисей на недугу, від якої мав умерти, прийшов до
нього Йоас, ізраїльський цар, і, плачучи над ним, сказав: “Батеньку мій,
батеньку мій! Ізраїлева колісниця й коні!”
Єлисей же йому сказав: “Візьми лука й стріли.” І взяв той лука й стріли.
Єлисей сказав до ізраїльського царя: “Поклади руку на лука.” І як той поклав свою руку, Єлисей поклав свої руки на цареву руку
й каже: “Відчини вікно на схід.” Як той відчинив, Єлисей повелів:
“Стріляй!” І стрілив. І сказав Єлисей: “Стріла перемоги від Господа!
Стріла перемоги над Арамом! Ти розіб’єш Арама під Афеком дощенту.”
І сказав далі: “Візьми стріли.” Той узяв. І Єлисей сказав до
ізраїльського царя: “Бий ними по землі!” Той ударив тричі й зупинивсь.
Розсердився Божий чоловік і сказав: “Треба було вдарити п’ять або
шість разів, тоді був би розбив Арама дощенту, а тепер поб’єш лиш
тричі.”
Помер Єлисей і поховали його. Другого року моавські ватаги вчинили наскок на землю.
Одного разу якось ховали люди одного чоловіка, та як побачили
ватагу, вкинули того чоловіка в гріб Єлисея й утекли. Той торкнувся об
кості Єлисея, ожив і знявсь на ноги.
Хазаел, арамійський цар, гнітив Ізраїля, поки було віку Йоахазового.
Однак Господь змилосердився над ними й пожалував їх. Він обернувся
до них заради союзу свого з Авраамом, Ісааком та Яковом і не хотів
вигубити їх, не відкинув їх і досі від свого обличчя.
Хазаел, арамійський цар, помер, і замість нього став царем син його Бен-Гадад.
Тоді Йоас, син Йоахаза, відібрав назад від Бен-Гадада, сина Хазаела,
міста, що Хазаел завоював був у його батька Йоахаза. Тричі побив його
Йоас і відібрав назад міста Ізраїля.
ІІ Царів 13, 23: “Господь змилосердився над ними й пожалував їх”
