Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 13, 3-13.
3. Браття, ви шукаєте доказу, що у мені говорить Христос, який супроти вас не безсильний, але сильний між вами. 4. Хоч його розп’ято через неміч, але він живе Божою силою. Такі ми, хоч немічні в ньому, однак будемо з ним жити Божою силою вам на благо.
5. Розпізнавайте самих себе, чи ви у вірі; випробовуйте самих себе. Хіба не знаєте самі по собі, що Ісус Христос у вас перебуває? Коли ні, то ви не випробувані. 6. Та надіюся, ви пізнаєте, що ми таки випробувані. 7. Ми молимося до Бога, щоб ви ніякого зла не чинили: не щоб ми явились випробувані, але щоб ви добро чинили, навіть якби ми самі не були випробувані. 8. Бо ми не можемо нічого проти правди, а тільки за правду. 9. Ми бо радуємося, коли ми немічні, а ви сильні. Саме про це ми й молимося: про вашу досконалість. 10. Тому й пишу вам це, не бувши поміж вами, щоб, коли прийду, не чинити суворо силою влади, яку дав мені Господь на те, щоб будувати, а не руйнувати.
11. Зрештою, брати, радійте, прямуйте до досконалости, бадьоріться, будьте однієї думки, живіть мирно, і Бог любови та миру буде з вами. 12. Вітайте один одного святим цілунком. Всі святі вас вітають.
13. Благодать Господа Ісуса Христа, і любов Бога, і причастя Святого Духа з усіма вами.
Євангеліє від Марка 4, 35-41.
35. Сказав Господь своїм учням:
– Перепливімо на той бік!
36. І, зоставивши народ, беруть його з собою, так як він був у човні; були ж і інші човни з ним. 37. І знявся сильний буревій, і хвилі линули в човен, так що він уже наповнювався водою. 38. А він був на кормі і спав на подушці. Вони збудили його й кажуть йому:
– Учителю, байдуже тобі, що гинемо?
39. Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря:
– Замовкни! Ущухни!
І затих вітер, і настала велика тиша. 40. Тоді сказав до них:
– Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?
41. Страх великий огорнув їх, і вони казали один одного:
– Хто це такий, що йому вітер і море послушні?
Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?
Ідемо до церкви і старанно намагаємось виконати всі обрядові приписи. Бо дуже хочемо, щоб Бог почув. Особливо, коли трапляються якісь негаразди. Але іноді здається, що Бог не чує.
Втративши терпеливість пробуємо пошукати “альтернативних” методів – забобонних, ритуальних.
Де тоді наша віра?
Де наша віра, коли потрапляємо у шквал житейського моря? Ми так, як і учні, думаємо, що Ісус спить і Йому байдуже?
Але ж Бог на хресті – чи не найбільш правдиве підтвердження любові до людини?
Боже, щодня твори у моєму серці любов міцну і безкомпромісну, щиру і віддану. Амінь.