Послання Апостола Павла до Ефесян 4, 25-32.
25. Браття, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, бо ми один одному члени. 26. Гнівайтеся, та не грішіте. Хай сонце не заходить над вашим гнівом; 27. і не давайте приступу дияволові. 28. Хто крав, нехай не краде більше, але ліпше хай працює, роблячи власними руками добро, щоб міг дати тому, хто потребує. 29. Ніяке погане слово нехай не виходить з уст ваших, лише гарне, що може збудувати в потребі і що вийшло б на благо слухачам. 30. Не засмучуйте Святого Духа Божого, якого печать ви одержали на день відкуплення. 31. Усяка гіркота, гнів, лють, крик та хула мусять бути викорінені з-посеред вас разом з усією злобою. 32. Але будьте добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам простив.
__________
Євангеліє від Луки 3, 19-22.
19. В той час Ірод четверовласник, якому докоряв Іван за Іродіяду, жінку його брата, і за все, що Ірод вчинив, 20. додав до того всього ще й те, що замкнув Івана до в’язниці.
21. І сталось, як увесь народ христився і Ісус, охристившись, молився, відкрилось небо, 22. і Святий Дух у тілеснім виді, немов голуб, зійшов на нього і з неба залунав голос:
– Ти – мій Син возлюблений, тебе я вподобав.
__________
Хай сонце не заходить над вашим гнівом
Чому ця порада така важлива, що аж записана у такому переліку, серед порад не красти, не лихословити? Бо стосунки – це дуже важливо, і апостол знає про це. Бо наш гнів через ніч навряд чи стане меншим. А от наше прощення – точно більшим. Але так важко буває знайти собі сили відразу помиритися. Відразу стриматися. Відразу з’ясувати, що й до чого. Часто наші вечірні сварки бувають надмірними і сповненими непорозумінь. Тому так важливо те порозуміння все-таки знаходити. Якнайшвидше. Бо ми ж любимо пододумувати те, що ніхто й не збирався казати. Тож без вагань розставляймо з любов’ю крапки над І. Цим ми покажемо, що цінуємо тих, хто поруч. І вони, відчувши це, старатимуться відповідати нам взаємністю.
Ірод… замкнув Івана до в’язниці… Ісус, охристившись, молився, відкрилось небо…
Відійшов Пророк, прийшов Син Божий. Сумні події деколи відбуваються в житті. Когось ув’язнюють, когось – убивають. Та все це є записано в Бога. Ім’я кожного з нас записано на Його долоні. І чиясь смерть стає для нас трагедією, але з Божого погляду все трохи інакше. Людина виконала свою місію на землі. І прийшла до Нього, щоб з неба спогладати на те, що буде далі, та славити Бога вже біля Нього. Відпочити. Отримати незмінне щастя.
Ми деколи обурюємося, коли хтось нам нагадує, що всі ми не вічні на землі. Але це правда! Наша місія – знайти тут Бога, щоб далі бути з Ним. Знайти тут Його любов і передати її іншим. Які ширитимуть її далі. Чи ми зуміємо добре передати цю естафету? Чи встигнемо впродовж нашого життя пізнати Бога так, щоб і інші, дивлячись на нас, повірили в Нього?
