Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 7, 35 – 8, 7.
35. Браття, кажу це на вашу користь, не щоб накинути на вас петлю, але щоб ви гідно та ревно трималися Господа.
36. Коли ж хто думає, що він негоже чинить супроти дівиці своєї, якщо дозволить їй перецвісти, і рішив щось робити, нехай робить, що хоче, він не грішить; нехай вона виходить заміж. 37. Але коли хто твердо стоїть при своїй думці, і без примусу, маючи владу робити, що хоче, рішив у своїм серці берегти свою дівицю, він робить добре. 38. Тому той, хто віддає свою дівчину заміж, робить добре, та той, хто не віддає, робить ще краще.
39. Жінка прив’язана до свого чоловіка, поки живе чоловік. Коли ж чоловік умре, вона вільна, за кого хоче, вийти заміж, аби лише у Господі це було. 40. Однак, на мою гадку, вона буде щасливіша, коли зостанеться такою. Думаю, що і я маю Духа Божого.
1. Що ж до ідоложертовного м’яса, всі ми відаємо, що маємо знання; знання ж роздуває, але любов будує. 2. Коли хто думає собі, що він що знає, той ще не знає, як слід знати. 3. Як хто любить Бога, той Богові милий. 4. Отже, відносно їди ідоложертовного м’яса, ми знаємо, що ідол є ніщо у світі і що немає іншого Бога, крім єдиного. 5. Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи на землі, – їх бо і чимало, тих богів, та чимало тих панів, – 6. для нас, однак, в лиш один Бог Отець, від якого все і для якого ми; і один Господь Ісус Христос, через якого усе, і ми через нього.
7. Та не всі мають це знання. Деякі, з привички до ідолів, понині їдять м’ясо як ідоложертовне, і совість їхня, тому що слабка, скверниться.
Євангеліє від Матея 15, 29–31.
29. В той час прийшов Ісус до Галилейського моря і зійшов на гору й сів там. 30. Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг. і він зціляв їх.
31. І дивувались люди, бачачи, що німі говорять, каліки одужують, криві ходять і сліпі бачать. І прославляли Бога Ізраїля.
Оздоровлення і зцілення — те, чого найбільше потребують наші душі й те, чим не так часто переймаємося. Нас більше тривожить наш фізичний стан, вигляд — цьому ми готові віддавати наш час, зусилля, тратити на це кошти. Та, як не дивно, не завжди знаходимо час для молитви, для діалогу з Господом, коли можемо не лише висувати свої претензії, бажання, вимоги, забуваючи, що маємо також слухати, чути, а не лише говорити. Розмова з Богом, як ліки для виздоровлення душ, коли зможемо усвідомити, що часто маємо навіть більше, аніж нам потрібно, що Господь до нас надміру милосердний.
