Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 11, 31 – 12, 6.
31. Браття, якби ми самі себе розсуджували, нас би не судили. 32. Коли ж Господь нас судить, він нас картає, щоб ми не були засуджені зо світом.
33. Отож, брати мої, коли сходитесь їсти, один одного ждіте. 34. Як хто голодний, хай їсть удома, щоб вам не сходитися на засуд. Про інше ж, коли прийду, розпоряджуся.
1. Щождо духовних дарів, брати, не хочу, щоб ви про них не знали. 2. Знаєте, що коли ви були погани, вас до німих ідолів мовби тягнуло, і ви не спротивлялись. 3. Тому вам заявляю: ніхто, говорячи у Дусі Божому, не каже: анатема Ісус! І ніхто не може сказати: Господь Ісус, як не у Дусі Святому. 4. Між дарами є різниця, але Дух той самий; 5. різниця теж і між служінням, але Господь той самий. 6. Різниця є і між діями, але Бог той самий, який усе в усіх діє.
__________
Євангеліє від Матея 18, 1–11.
1. В той час підійшли до Ісуса учні й мовлять:
– Хто найбільший у царстві небеснім?
2. Ісус покликав дитину, поставив її серед них 3. і каже: –
Істинно кажу вам: якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в царство небесне. 4. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у царстві небесному.
5. Хто приймає дитину в моє ім’я, той мене приймає.
6. А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено було йому на шию, і він був утоплений у глибині моря.
7. Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять!
8. Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний.
9. І коли око твоє призводить тебе до гріха, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогненне пекло.
10. Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Отця небесного.
11. Бо Син чоловічий прийшов спасти те, що загинуло.
__________
Коли ж Господь нас судить, він нас картає, щоб ми не були засуджені зо світом.
Коли дитина отримує докір від батьків за свої непраильні вчинки, то має шанс зрозуміти, що так чинити – недобре, для неї чи для друзів, які поруч, що світ буде добрий тоді, коли вона буде доброю і щодо себе, і щодо інших. Тоді вона має шанс збудувати своє життя так, аби жити у щасті.
Так само Бог: хіба Він карає просто, щоб показати Свою силу чи нашу безпорадність? Ні, Він просто знає, що якщо ми не навчимося будувати навколо себе Божий світ любові, добра, гідності, то не матимемо радості ні на землі, ні у Вічності.
Краще бути напоумленим Богом і з болем вийти на добру стежку, ніж безтурботно котитися у прірву.
Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у царстві небесному
Чим діти насамперед відрізняються від дорослих?
Тим, що вони залежні від й довірливі. Вони безтурботні. Діти люблячих батьків знають, що все йде, так як має бути і впевнені, що їх нагодують, одягнуть, полікують, якщо вони раптом занедужають, проведуть, покажуть і пригорнуть.
Нашим першим етапом “виростання” була вдавана смостійність. “Я все зможу, і ніхто мені не допомагатиме”. Але коли наступали якісь життєві кризи – ми все одно прибігали до найрідніших людей, аби відчути підтримку й допомогу, аби відчути себе дітьми.
Бог – кращий за найідеальніших батьків. Він ідеальний педагог із безмежною любов’ю. Навіть якщо ми маємо якісь зранення через своїх батьків, чи, можливо, маємо батьків уже на небі – ми мусимо пам’ятати, що Бог – завжди готовий до того, щоб ми до Нього прийшли по допомогу й підтримку. Щойно ми згадаємо, що наше дорослішання – це насамперед відповідальність за власні вчинки, а не цілковита самостійність чи ізольованість, а любов і взаємна підтримка, – ми почнемо віднаходити дітей у собі. Коли ми дозволимо іншим, і також Богові, допомагати нам, любити нас – зуміємо стати Божими дітьми.
