Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 9, 12 – 10, 7.
12. Браття, виконання цього служіння не тільки задовольнить потреби святих, але стане ще більш щедрим завдяки численним дякам Богові. 13. З приводу доказу цього вашого служіння вони будуть хвалити Бога за ваш послух у визнанні євангелія Христа та за щедрість вашого дару для них і для всіх. 14. І вони своєю молитвою за вас показують велику до вас любов заради надмірної благодаті Божої у вас. 15. Дяка хай буде Богові за його дар невимовний.
1. Я ж сам, Павло, благаю вас лагідністю і ласкавістю Христа, бо я, коли присутній між вами, покірний, а коли від вас далеко, сміливий супроти вас. 2. Отож вас прошу, щоб коли до вас прийду, не довелося мені сміливо вживати тієї певности, яку думаю відважно показати супроти деяких, що собі уявляють, начебто ми поводилися по-тілесному. 3. Ми живемо як люди, але не воюємо по-тілесному, 4. бо зброя нашої боротьби не тілесна, але сильна в Бозі для зруйнування твердинь; ми руйнуємо ложномізкування і всяку гордість, що повстає проти пізнання Бога, і займаємо в полон усякий розум на послух Христові; 6. ми також готові покарати всякий непослух, коли ваш послух завершиться.
7. Ви дивитеся на лице. Коли хто певний, що він Христів, нехай роздумає ще раз сам у собі, що так, як він Христів, так само й ми.
__________
Євангеліє від Марка 3, 20-27.
20. Одного разу, коли Ісус вернувся додому, стільки народу знову там зібралось, що вони не мали змоги їсти. 21. Довідавшись про те, його свояки вийшли, щоб його взяти, бо говорили:
– Він не при собі!
22. А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що він Велзевула має і бісівським князем бісів виганяє. 23. Тоді Ісус прикликав їх до себе й заговорив притчами до них:
– Як може сатана сатану виганяти? 24. Коли яке царство поділене саме в собі, те царство не може встоятись. 25. Коли яка родина розділена сама в собі, не може та родина встоятись. 26. І коли сатана встав сам на себе й розділився, він не може встоятись, і кінець настав йому. 27. Ніхто не може вдертись до сильного в хату й розграбити його добро, якщо він спершу не зв’яже сильного, і тоді розграбить його хату.
__________
Зброя нашої боротьби не тілесна, але сильна в Бозі для зруйнування твердинь
Те, що ми не можемо побачити, до чого не можемо доторкнутися, часто здається нам нереальним, неіснуючим. Бо ж існує лише те, що фізично чи розумом можемо осягнути, чи не так?
Але духовний вимір нашого життя є набагато більшим, ніж тілесний, набагато більшим, ніж нам здається. Навіть якщо ми вважаємо себе не надто віруючими людьми чи не-християнами. Все одно у нас є часточка Вічного Бога – наш дух, який, якщо до нього прислухатися,показує нам потрібний напрямок нашого руху до нашого фронту – того, де ми можемо боротися за своє щастя, за свою ідентичність, за все, що для нас цінне.
І в глибині душі ми знаємо, що наше духовне є набагато важливішим. Треба лише це згадати. І будемо вражені, які твердині можна зруйнувати у співпраці з Тим, хто нас створив.
Коли яка родина розділена сама в собі, не може та родина встоятись
Чомусь так часто буває, що те, що є справою нашого життя, любов’ю нашої душі, не оцінюється і зовсім не сприймається тим, хто мав би бути найближчим.
І рідному краї, в рідному домі Ісус не вважався Великим Учителем. Та це Його не знеохочувало. Бо Він знав, що є Сином Отця і вірив у Свою місію на землі, тож впевнено відповідав усім, хто прагнув Його знеохотити, відмовити, ізолювати від людей, яким Він був потрібен.
Коли ми маємо мрію, яка є суттю нашого серця, яку, як ми відчуваємо, заклав у наше серце сам Бог – нехай нас ніхто й ніщо не знеохочує.
А ще – підтримуймо наших рідних у тому, що для них дороге, навіть якщо ми цього не зовсім розуміємо чи цінуємо.
