Друге Послання Апостола Павла до Тимотея 4, 9-22.
9. Сину Тимотею, старайся прийти до мене якомога скорше, 10. бо Димас мене покинув з любови до цього світу й пішов у Солунь; Крискент пішов у Галатію, Тит – у Далматію. 11. Один Лука зо мною. Візьми Марка й приведи з собою, бо він мені потрібний для служби. 12. Тихика я послав в Ефес. 13. Як будеш іти, принеси плащ, що я лишив у Троаді в Карпа, і звитки, а особливо пергамени. 14. Олександер коваль учинив мені силу лиха. Господь йому відплатить за його вчинками. 15. Стережись і ти його, бо він сильно був спротивився нашим словам.
16. При першій моїй обороні нікого не було при мені, всі мене покинули. Нехай їм це не буде пораховане. 17. Проте Господь став при мені й підкріпив мене, щоб проповідь сповнилась через мене та щоб усі погани її чули, і я визволився з левиної пащі. 18. Господь звільнить мене від усякого лихого вчинку і спасе мене для свого небесного царства. Йому слава на віки вічні. Амінь.
19. Вітай Прискиллу та Акилу й дім Онисифора. 20. Ераст зоставсь у Коринті, а Трофима я лишив хворим у Мілеті. 21. Постарайся прийти ще до зими. Вітають тебе Евбул, Пуд, Лін, Клавдія і всі брати.
22. Господь Ісус із твоїм духом. Благодать з вами.
Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 4, 9-16.
9. Браття, Бог поставив нас, апостолів, останніх, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, і ангелам, і людям. 10. Ми нерозумні Христа ради, ви у Христі розумні, ми немічні, ви сильні; ви славні, ми без слави. 11. До цього часу ми голодні і спраглі, і нагі, нас б’ють, ми скитаємось; 12. ми трудимося, власними руками; нас ображають, і ми благословляємо; нас гонять, і ми терпимо; 13. нас лають, і ми доброзичливі; ми стали сміттям світу, викидками всіх аж досі.
14. Пишу це не щоб осоромити вас, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. 15. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, але батьків небагато, я бо вас породив через Євангеліє у Христі Ісусі. 16. Благаю, отже, вас: Будьте моїми наслідувачами, як і я Христа.
Євангеліє від Луки 20, 1-8.
1. В той час, як Ісус навчав народ у храмі і звіщав добру новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами 2. і сказали так до нього:
– Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав цю владу?
3. Він у відповідь сказав:
4. – Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені: Іванове хрищення було з неба чи від людей?
5. Вони так міркували між собою: як скажемо – з неба, він спитає: чому ж ви йому не повірили? 6. А як скажемо: від людей, увесь народ нас поб’є камінням, бо певний, що Іван – пророк. 7. І відповіли:
– Не знаємо звідки. 8. Ісус сказав їм:
– І я вам не скажу, якою владою чиню це.
Євангеліє від Йоана 1, 35-51.
35. В той час стояв Іван і двоє з його учнів. 36. Побачивши Ісуса, що надходив, мовив:
– Ось Агнець Божий.
37. Почули двоє учнів, як він сказав те, і пішли за Ісусом. 38. Обернувшися й побачивши, що вони йдуть, Ісус сказав до них:
– Чого шукаєте?
Вони сказали:
– Равві (що в перекладі означає: учителю), де пробуваєш?
39. Він відповів їм:
– Ходіть і подивіться. Пішли, отже, і побачили, де побуває, і того дня лишилися в нього. Було ж близько десятої години.
40. Андрій, брат Симона Петра, був одним із двох, що, почувши Івана, пішли за ним. 41. Зустрів він спершу брата свого Симона і сказав до нього:
– Ми найшли Месію (що у перекладі означає: Христос).
42. І привів його до Ісуса. Ісус, глянувши на нього, сказав:
– Ти – Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа (що у перекладі означає: Петро-скеля).
43. Другого дня вирішив піти в Галилею. І найшовши Филипа, мовив до нього:
– Іди за мною.
44. А був Филип з Витсаїди, з міста Андрія та Петра. 45. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього:
– Ми найшли того, про якого писав Мойсей у законі і пророки – Ісуса, сина Йосифа, з Назарету.
46. Натанаїл сказав йому:
– Що доброго може бути з Назарету?
Мовив до нього Филип:
– Прийди й подивися.
47. Ісус, побачивши, що до нього надходить Натанаїл, сказав про нього:
– Ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства.
48. Натанаїл сказав:
– Звідкіль ти мене знаєш?
Сказав Ісус і промовив до нього:
– Перше ніж Филип тебе покликав, я тебе бачив, як був єси під смоковницею.
49. Натанаїл відповів йому:
– Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїля.
50. Ісус у відповідь сказав йому:
– Тому що я мовив до тебе: я бачив тебе під смоковницею – віруєш. Побачиш більше, ніж те.
51. І сказав до нього:
– Істинно, істинно кажу вам: побачите небеса відкриті і ангелів Божих, як вони возходять та сходять на Сина чоловічого.
2 Тм. 4, 9–22. “Проте, Господь став при мені й підкріпив мене”
Коли в чомусь сумніваємося, чи відчуваємо брак сили — тоді потребуємо підтримки, чи, принаймні, усвідомлення того, що поруч є хтось, хто зможе допомогти в найскладніший момент. Це не те, щоб через лінь, або неготовність доводити справу до завершення, а щоб відчувати надійну опору.
Та, покладаючись на людей — чи знайомих, чи друзів, чи навіть рідних, мусимо розуміти, що всі ми — люди і кожний слабкий по-своєму. Натомість, якщо нашим помічником, опорою, надією є Господь, то з упевненістю можна сказати: ми в Божих обіймах, тож маємо надійну підтримку.
