Послання Апостола Павла до Тита 1, 5 – 2, 1.
5. Сину Тите, я залишив тебе на Криті, щоб ти впорядкував до кінця те, що лишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я був тобі заповідав: 6. тобто щоб кожен з них був бездоганний, чоловік однієї жінки, мав вірних дітей, що не були обвинувачені в розпусті чи були неслухняні. 7. Єпископ бо як Божий домоуправитель мусить бути бездоганний: незухвалий, негнівливий, не п’яниця, несварливий, нежадний до нечесної наживи, 8. але гостинний, добролюбивий, мудрий, справедливий, благочестивий, стриманий, 9. який дотримується правдивої науки згідно з навчанням, щоб був здібний і наставляти в здоровій науці, і противників переконувати.
10. Є бо їх чимало, отих непокірних, пустомовних та обманців, особливо з-між обрізаних. 11. Їм треба затулити рота; вони баламутять цілі сім’ї, навчаючи ради нечесної наживи, чого не треба. 12. Сказав один з них, власний пророк їхній: «критяни завжди брехливі, звірі погані, черева ледачі». 13. Свідоцтво це правдиве. Ось чому ти їх суворо картай, щоб були здорові у вірі, 14. щоб не вважали на байки юдейські, ні на приписи людей, які відвертаються від правди. 15. Для чистих усе чисте, а для зіпсованих та невірних, немає чистого нічого; у них зіпсовані і розум, і совість.
16. Твердять, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються його, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла негодящі.
1. Ти ж говори, що личить здоровій науці.
Євангеліє від Луки 20, 9-18.
9. Сказав Господь притчу оцю:
Один чоловік насадив був виноградник, найняв його виноградарям і відійшов на довший час. 10. Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. 11. Знову послав він другого слугу, та вони й того, побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками. 12. Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко ранивши, прогнали. 13. Сказав тоді власник виноградника:
– Що мені робити ? Хіба послати мого улюбленого сина? Може, його пошанують.
14. Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: це спадкоємець, убиймо його, і так спадщина буде наша. 15. І вивели його за виноградник і вбили.
16. Що, отже, зробить їм власник виноградника ? Прийде і вигубить тих виноградарів, і виноградник дасть іншим.
Почувши це, вони сказали:
– Нехай так не буде!
17. Ісус же глянув на них пильно й мовив:
– Що, отже, значить це писання:
Камінь, який відкинули будівничі,
став наріжним каменем?
18. Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; на кого ж він впаде, роздавить його.
Якщо дивитися на світ через брудні шибки, то здаватиметься все сірим і заплямленим. Важко через такі вікна розгледіти всі барви природи. Та досить лише вимити їх чи, ще краще, — вийти на вулицю і відкритися до насолоди тим, що довкола нас, то ми й самі змінимося.
Вміти побачити в людях красу — ще важче. Адже їх зазвичай сприймаємо крізь призму власних болей, розчарувань, не завжди доброго досвіду.
Та якщо відкинути це все і захотіти побачити людину, створену Богом, то усвідомимо, що поруч стільки красивих і добрих. Треба лише захотіти це все побачити.
