Псалом 62
Боже, ти Бог мій!* Тебе шукаю пильно.
Тебе душа моя прагне,* тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній.
Отак і я у святині тебе виглядаю:* побачити силу твою й твою славу.
Бо твоя милість ліпша від життя,* уста мої славитимуть тебе.
Отак буду тебе хвалити поки життя мого,* у твоїм імені здійматиму мої руки.
Душа моя насититься, немов туком та оливою,* уста мої веселим голосом хвалитимуть тебе.
Коли згадаю на моїй постелі тебе,* під час нічних чувань розмишлятиму про тебе.
Бо ти прийшов мені на допомогу,* і в тіні крил твоїх я ликуватиму.
Душа моя до тебе лине,* мене підтримує твоя правиця.
Ті ж, які чигають на мою душу,* зійдуть у безодні підземні.
Їх віддадуть мечеві на поталу,* вони шакалів здобиччю стануть.
А цар возвеселиться в Бозі, хвалитиметься кожен, хто ним клянеться,* уста бо тих, що неправду кажуть, будуть закриті.
Псалом 62: “Боже, ти Бог мій!* Тебе шукаю пильно. Тебе душа моя прагне,* тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній”
Шукати Бога… Здається, що це щось таке абстрактне. Адже, як можна знайти Того, кого не бачимо? Того, кого не можемо торкнутися. Та шукаючи Господа в Його творіннях, намагаючись пізнати Його навіть у самих себе, можемо знайти і відчути.
Якщо ж розуміти, що Бог – це абсолютна любов, безмежна доброта, то можемо Його пізнати, намагаючись бути добрими, принаймні з тими, хто поруч із нами, обдаровуючи любов’ю тих, хто нам трапляється на життєвому шляху.
Шукати Бога треба передовсім у собі. Тобто намагатися побачити всі Його найкращі дари в своєму житті.
