Святе Письмо з розважаннями на 22 лютого

Псалом 87

Господи, Боже мого спасіння,* я вдень кличу, і вночі перед тобою скаржусь.

Нехай прийде перед твоє обличчя моя молитва!* Прихили своє вухо до мого благання.

Душа бо моя наситилася горем,* і життя моє наблизилося до шеолу.

Мене залічено до тих, що сходять у яму.* Я став як чоловік, що допомоги не має.

Поміж мерцями моє ложе, немов убиті, що лежать у могилі,* що їх не згадуєш уже більше, що їх відтято від руки твоєї.

Поклав ти мене в глибоку яму,* у темряву та безодню.

Тяжить на мені твій гнів,* і всіма хвилями твоїми гнітиш мене.

Ти віддалив від мене моїх друзів,* зробив мене для них осоружним, мене замкнули, і я не можу вийти.

Очі мої знемоглися від печалі;* до тебе, Господи, щодня взиваю, до тебе простягаю мої руки.

Хіба для мертвих робиш чуда?* Хіба то тіні встануть, щоб тебе хвалити?

Хіба звіщатимуть у могилі твою милість,* у пропасті глибокій ? твою вірність?

Хіба чуда твої в темряві будуть відомі,* і твоя ласка в землі забуття?

Ось чому, Господи, до тебе я взиваю,* і моя молитва вранці йде тобі назустріч.

Чому, Господи, відкинув ти мою душу,* чому ховаєш своє обличчя від мене?

Я безталанний і конаю змалку,* я перебув страх твій ? і умліваю.

Твій палкий гнів пронісся наді мною,* твої страхіття мене погубили.

Увесь час вони оточують мене, мов води,* усі разом мене обступили.

Ти віддалив від мене товариша і друга,* а із знайомих у мене тільки темінь.

Псалом 87: “Поклав ти мене в глибоку яму, у темряву та безодню. Тяжить на мені твій гнів, і всіма хвилями твоїми гнітиш мене”

Нарікання… Вони притаманні нам, людям, чомусь більше, ніж вдячність, ніж смиренність, ніж уміння пробачати. Нарікати вміємо! Цьому не треба вчитися, не треба виробляти звичку впродовж 21 дня, як радять психологи. Якимсь дивним способом в нас це закладено. Часто саме постійне невдоволення усім і нарікання, затьмарюють усе довкола нас, не дають можливості бачити всіх чудес, дарованих Богом, не допускають до наших душ променів щастя та любові. Бо наш смуток, наше невдоволення здаються глибшими, важливішими, вагомішими.

Господь дарував нам життя для радості й добра. Він зробив усе, щоб позбавити нас смутку і намарних турбот. Зуміймо гідно прийняти цей дар!