Такий важкий шлях…ніби й тисячі кілометрів вже позаду, але, дивлячись вперед, бачу – ще не один десяток. Чекаю і не знаю, коли прийде Він до мене … сьогодні, чи через тиждень… В молитві чи в тихому сні, як пастушкам…. Не уявляю собі, як сильно треба любити, щоб, будучи Володарем світу, стати убогою Дитиною у стаєнці без світла і освітити її…
Хочеться видобути дорогоцінні каміння з глибин серця, щоб ними встелити дорогу Його Матері та вірному Їй Йосифу вже нині…
Хочеться постелити найм’якішу солому у ясла душі, щоб Він посміхався у сні… Хочеться, як ангел, розправити крила і ними злетіти над цілий світ, щоб кожен знав: Він тут!
Хочеться обмити його крихітні ноги пахучим миром в знак покори…
Хочеться наївно повірити в звістку і як пастушок прийти першою, щоб до землі вклонитися на знак моєї немочі…
Хочеться, як Марія, колисати в серці Того, хто прийшов, щоб колись віддати Своє скровавлене за мене…
Хочеться, як Йосиф, щиро і по-дитячому заплакати сльозами трепету з того, що Той, хто лежить в яслах, так само хоче народитися в мені…. Поможи, Месіє, що скоро прийдеш, приготувати свою убогу стаєнку у Вифлеємі моєї душі, щоб Ти, як Цар світу замешкав у мені назавжди! Поможи йти за зорею і бачити її навіть крізь темні хмари моєї суєти…
Ілюстрація: pilgrimcv.org
Доземний уклін ДИТЯТКУ ІСУСУ , безмежній Його ЛЮБОВІ, що погодився взяти на свої маленькі плечі, гріхи наші-цей мирзенний доробок наш… Молімося, каймося, відрікаймося від усього злого!!! І в СЛАВІ ГОСПОДНІЙ очищені , достойно зустіньмо наше РІздвяне Дитятко!!! Дякуємо Господу Богу за все !!!