Пригадалось мені дитинство. А саме теплі вечори біля маминих стіп.
Маленькими очима спостерігав за мамою, яка тримала шпиці для в’язання у натруджених руках.
Цікаво було спостерігати за рухами рук, які з кожним порухом творили нове творіння, яке мало зігрівати своє дитинча.
У кожний вузлик вкладалася не тільки праця, але й любов і молитва.
Бувши малим, не розумів цього, а тепер залюбки б у своїх руках тримав і пригортав до свого серця мамине творіння.
Ці спогади зігрівають зсередини.
Так, клубочок ниток закінчився.
Мама виконала свою працю, але її твори любові житимуть у наших серцях вічно.
Фото: qadinla
