Життя без Любові – квітка без води!

Інші дописи автора

    Оціни

    1
    0
        Життя без Любові – квітка без води!

        Любов. Скільки про неї написано томів, скільки вимовлено слів. Вона безсмертна. Безсмертна, бо живе у кожній безсмертній душі. Найменші прояви любові, які супроводжуються вчинками, закарбовуються у пам’яті на ціле життя. Час від часу ми перемотуємо плівку і робимо зупинки. Зупинки, щоб пригадати ці моменти, які знову надихають до життя. Жити і безкорисливо творити добро. В найменші речі, обставини вкладати найбільше Любові. Ділитися Любов’ю, яка від ділення тільки помножується. Тілесна любов, любов з користю проминає і залишає у душі пустку і смуток. Тільки правдива Любов може заповнити порожнечі в нашому житті і надати йому зміст.

        Нелегко є любити правдивою любов’ю. Цьому потрібно вчитися, а найбільшим Вчителем є Ісус Христос, який своїм життям засвідчив свою Любов до кожного з нас. Він є правдивим джерелом Вічної Любові. Не біймося черпати з Його долонь цілющу воду, яка є вічною, яка ніколи не проминає. Що більше ми любимо, то більше уподібнюємося до нашого Творця і відновлюємо Його образ і подобу у нашому житті й тим самим ми відбудовуємо стіни нашого храму, у якому на наше запрошення може замешкати Святий Дух. Не біймося любити, бо страх проганяє Любов. Навіть якщо і зазнаємо невдячності, насмішок, любімо й надалі, бо Любов  вічна!

        Фото: free4kwallpaper.com

        Знайшов помилку? Допоможи виправити! Виділи фрагмент тексту та натисни Ctrl+Enter.

        Інші дописи автора

          Оціни

          1
          0

             

             

            Підпишись на новини

            Про автора

            Роман Бобесюк
            Намагаюся бути Божою дитиною)

            Коментарі

            • Ігор Шевчук, поет КО НСПУ    09.09.2017 о 13:42

              0

              0

              Птиця любові

              А птиця любові і в’ється й блага:
              «Розкриймось! Летімо!
              Здіймаймось!
              Летімо!»
              В порожній пустелі холодна юга…
              «Чи я не хотіла б…»

              А птиця вогненна і б’ється й болить:
              «Відкриймось! Летімо!
              Летімо!
              Летімо!»
              Та десь без святого шаленства —
              ще мить:
              «…не хотіла б…»

              І пустеля німа.
              А більше нічого й нема.

              1996

            Напиши відгук