Так вже сталося, що багато з того, що я пишу, може не сподобатися навіть моїм найближчим друзям. Проте я вже давно звик до того, що всім догодити є неможливо і навіть непотрібно. Мати власну думку і погляди є справжнім привілеєм. І коли ми намагаємося слідувати трендам, щоб догодити “френдам”, ми позбуваємося цього привілею і перестаємо бути свобідними людьми.
Поштовхом до цього посту стало відверте цькування священичою братією священика Української церкви Московського патріархату о. Олександра Клименка, який став переможцем вокального шоу “Голос країни 7”. Наскільки я міг, я стримувався, але останньою краплею цькування став допис одного православного священика “Якщо виграв піп-сепаратист, то програла вся Україна”. Я не буду опускатися до того, щоб давати комусь якісь оцінки, я просто хочу висловити власну думку.
Я не дивлюся і не дивився прямі ефіри ні з о. Олександром, ні з іншими учасниками цього шоу. Але я добре пам’ятаю той ранок, коли я зайшов на свою сторінку у Фейсбуці і побачив шквал позитивних відгуків про його перший виступ та сотні поширень і коментарів. Я чудово пам’ятаю, як з багатьма священиками та мирянами ми захоплювалися його співом та поставою на сцені. І я добре пригадую перші спроби цькування, коли виявилося, що він належить до Церкви Московського патріархату. Українці почали масово видаляти в себе на сторінці той перший виступ і замінювали на гнівні статті про “попа церкви окупанта”, “попа-сепаратиста”, “запроданця” і т.д. Від “осанна” до “розпни” пройшло всього кілька днів. Небагато з нас знайшли час, щоб зайти на його сторінку у Фейсбуці і перевірити всі обвинувачення. Ще менше тих, хто вірив в те, що можна бути православним священиком в тій Церкві і залишатися Людиною.
Я не маю жодних ілюзій щодо того, яку мету переслідує священноначаліє російської церкви в Україні. Але я ніколи не почну всіх вважати колаборантами і запроданцями тих, хто не має бажання бути греко-католиком чи вливатися до ніким не визнаних православних структур в Україні. Я не вважав і не вважаю всіх росіян однаковими. Те саме можу сказати про тих, хто в часи СРСР став членом Комуністичної партії, чи про священиків УГКЦ, які під тиском обставин після 1946 року служили на парафіях як православні священики. Чи про тих, хто виїхали і живуть за кордоном, чи про тих, хто скоїв самогубство, чи про тих….. Можна поставити дуже багато крапок, щоб продовжити список людей, життя яких не вимальовується у двох кольорах: чорному і білому. Судити про людину за тим, до якої конфесії вона належить, є явно замало для того, щоб розраховувати на об’єктивність.
Для мене як священика дуже промовистим фактом є те, що в о. Олександра щаслива родина. Чоловік, який зробив щасливими свою дружину і дітей, вже може розраховувати на велику повагу. (Не можу цього ж сказати про багато з моїх друзів-священиків). Також для мене важливо знати, що те служіння на парафії та виправній колонії, яке несе той священик, є справді ревним. На жаль, я можу судити про це лише з сюжетів, які приготували журналісти. Але, знаючи особливу “любов” журналістів каналу “1+1” до священиків, я схильний вірити, що о. Олександр є ревним та побожним священиком. Про його патріотичні погляди я особисто дізнався на його сторінці у Фейсбуці, де він закликає “відфрендитися” всіх, хто підтримує путінську агресію в Україну. Ну і, нарешті, неабиякий талант переможця шоу. Він вигідно відрізняється від о. Фотія, який переміг на подібному вокальному шоу в Росії не лише візуально та вокально. Той прийшов співати, бо, за його словами, “стало скучно в монастирє”, а цей − бо “пісня − це маленька проповідь”.
Вважати, що на шоу хтось вирізнявся більшою харизмою, ніж він, є явно неправдою. Наскільки я можу судити, ніхто до нього в інших сезонах так явно не вирізнявся на тлі інших конкурсантів, як цей священик. Я чимало взяв для себе з його прикладу поведінки на сцені. Якби ніхто не знав, до якої конфесії він належить, можна було б припустити, що він є священиком УПЦ КП, УАПЦ і навіть УГКЦ. На сцені того шоу стояв збірний образ українського священика Христової церкви. Священика, який не закопав свій талант, а примножив його, щоб через пісню донести до суддів та телеглядачів важливість віри в Господа Бога. Жодної політики, жодних пустих закликів чи лозунгів, жодних обвинувачень − просто спів і проповідь про Бога.
Мені по-людськи шкода тих, хто вишукує болото, яким можна кинути в нього, шукає кістляву, одягнену у ватник руку Москви, яка має на меті ошукати всіх українців. Шкода людей, які перестали вірити в щось добре і чесне. І справді боляче за моїх співбратів у священстві, які не можуть порадіти за те, що наш співбрат вміє робити щось краще за нас. Навішувати ярлики є дуже просто і не вимагає великого розуму. Вираз “заздрість охоплює людей ненавчених” тут дуже гарно підходить. Треба повчитися простоти і любові один до одного, щоб порадіти за іншого, знайти щось добре в ньому. І принаймні витягти колоду з власного ока, перш ніж вишукувати в комусь скалки.
Фото: melpravda.com
Я також дякую Вам, отче, за статтю! Справді, о. Олександр має великий талант і заслуговував на перемогу. Я знаю старшу жінку, грукокатолика, яка відправила за нього 50 смс. Навіть моя мама голосувала (правда лише двома смсками:) А скільки позитивних відгуків було чути, багато людей лише чекали його виступу, через нього дивись шоу… Тому про якісь підкупні речі навіть говорити дивно. 93 % у фіналі… Якби це був фальш, придумали б трохи менше “аби правдоподібно виглядало”.
А отець, на мою думку, і справді добрий священник. Він завжди спокійний: коли його критикують чи хвалять. Вірю, що в його серці мир, який може дати тільки Бог. Він, як і ми, мусить багато молитися, щоб постійно його шукати і не втрачати:)
Дякую, отче, за відвагу написати таку статтю на сайті УГКЦ.
Простіше є начіпляти на людину ярликів і судити по них, а ніж побачити і достойно оцінити саму ЛЮДИНУ. А о.Олександр, справді, має дар і заслужив свою перемогу.
Легко писати такі речі, коли живеш десь у Львові. У мене немає ілюзій щодо завдання УПЦ МП у нашій кра’іні. З власного досвіду знаю як це, коли тебе московській піп намагається вигнати з рідного села, тому що ти хочеш ВІДНОВИТИ УГКЦ в нашій місцевості. Ділянку, під будівництво храму, селищна рада бо’іться виділяти, тому що благочинний УПЦ МП погрожує, що буде палити шини, якщо наше прохання підтримають. Моя мама досі не може без сліз згадувати ті поді’і. Не підтримую агресі’і з будь-якого боку, але впевнена, що УПЦ МП точно не мають на меті нести людям Божу любов, а сіють тільки ненависть і війну.
А щодо Голосу, то і справді були більш талановиті виконавці, це спецзамовлення МП і Тіну Кароль купили.
Пост не про конкретну конфесію, а про конкретну людину. Якщо ви знаєте подібні випадки, коли о. Олександр поводився так, як його співбраття, то прошу їх представити. Якщо ні, то узагальнювати є трохи недоречно.
Я з отцем Олександром росла в одному дворі. Для мене він просто Саша. Завжди пам’ятаю його, як скромного, тихого хлопчину, який нікому слова кривого не сказав. Наскільки пам’ятаю: він вчився гарно. Потім, коли через деякий час я дізналася, що він став священником- це стало для мене відкриттям. Моі батьки знають отця Олександра, як хорошого батюшку і чули від інших прихожан тільки хороші відгуки. Мені особисто імпонує , що в нього вже четверо діток, яких він дуже любить. Це дуже відчувається. А Бог за все хороше дав цій людині такий дар- голос, який оцінили Люди! І на сам кінець я наведу цитату: Коли тебе чернять, приймай це,як цілительні грязі! Я особисто постараюсь пронести іі через все своє життя.
Дай Бог здоров’я!
Дуже вам дякую за Ваш коментар
Не знаю? Може я по простому дурний, і чогось не розумію, але по перше: усі його пости на фейсбук, які наведені у цьому дописі (нижче), на сторінці отця Олександра спавді мають місце. Правда деякі вже видалені. Так висловлюватися священнику будь-якої конфесії не личить, і справа не у тому що він московського патріархату. По друге, отець Олександр є священником УПЦ МП, яка є церквою, що відкрито підтримує державу агресора-Росію і сепаратистів-терористів ЛНР та ДНР, цитую: http://antikor.com.ua/…/163163-mitropolit_donetsjkij… По третє, я не проти почитання жодних святих. І в Росії теж є великі християнські святі. Але чому український священник служить на приході названому в честь чисто Російського святого? хоча це аргумент суб’єктивний, та все ж момент для роздумів. Невже закінчилися українські православні святі.
http://antikor.com.ua/foto/articles_foto/2017/02/18/152505.jpg
Дуже доречно згадано про колоду і скалку в оці. В моєму житті)))- одні люди так робили зауваження за мої уявні провини, а його величність Час все розставив на свої місця- тепер в такому гріху живуть…
Дякую,отче!!!В серці теж не могла зрозуміти,що ро6иться проти людини…