Послання Апостола Павла до Римлян 12, 1-3.
1. Браття, благаю вас Божим милосердям, приносити тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: вашу богослужбу згідно з розумом. 2. І не взоруйтеся на цей світ, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, яка воля Божа, що добре, що угодне, що досконале.
3. Ласкою, яка мені дана, я кажу кожному з вас: не думати понад те, що треба думати, але думати скромно, мірою віри, як Бог наділив кожному.
Євангеліє від Матея 10, 37 – 11, 1.
37. Сказав Господь: Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той мене недостойний. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той мене недостойний.
38. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той мене недостойний. 39. Хто своє життя зберігав, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його найде.
40. Хто вас приймав, той мене приймає; хто ж мене приймає, той приймає того, хто мене послав.
41. Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду. 42. Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної води, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди.
1. Коли Ісус скінчив навчати дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати і проповідувати по їхніх містах.
Мабуть, найважче у цьому житті – прийняти Божу волю. Безапеляційно. Без претензій. Без запитань.
Це і є – взяти свій хрест, взяти відведену кожному зокрема місію і виконувати її.
Ми звикли поводитись у цьому світі так, як повноправні володарі. І робити усе, щоби нам було добре, комфортно, в задоволення. Бо саме про це чуємо звідусіль. Це стиль світу, відколи він є.
Християнство – трохи інше. Ісус пропонує нести свій хрест, а це далеко не завжди гарантія комфорту, зате завжди вічного життя.
Щодня маємо вибір, від якого дуже багато залежить. Бо дні лукаві, а час невпинний…
