Любов: декілька визначень на щодень

Читай також

  • 7 неправд про любов, які накидає сучасний світ
  • 10 порад, щоб було добре разом
  • Рецепт успішних стосунків від пари, яка 50 років разом
    • Оціни

      2
      0
          Любов: декілька визначень на щодень

          «Любов переможе з тієї простої причини, що без любові людина не може існувати. За визначенням. Зрозуміло, я говорю не тільки про секс, не тільки про відносини між чоловіком і жінкою, але також, і перш за все, про тих координатах, в які включена любов: про життя і смерть, про добро і зло, про Бога ».

          Любов не визнає подвійної гри, компромісів вона пряма і посутня.

          Любов приречена на смерть, якщо не пройде потрібного шляху.

          Любити – це робити вибір, не приймати те, що пропонують. а претендувати на активну творчу роль у створенні сім’ї.

          Любов достойна, вона не живиться з того, що попадеться, заповнюючи пустоту сексом.

          Любити – означає відкриватись. Навіть тоді, коли все у нашому світі вчить захищатись, закриватись.

          Любити – це надавати сенс життю. Завдяки любові ми пізнаємо незвідане і приходимо самі до себе.

          Ми всі можемо любити, але небагато шукають любові і знаходять її. Бо потреба в любові йде крок у крок з особистісним ростом і не є даром.

          Не варто заздрити щасливій парі – ми всі маємо можливість любити, в цьому – наше єдине покликання.

          Щастя в любові не є дарами, даними окремим людям.

          Людині, яка не розвивається, краще не любити – порада друга.

          Майже всі плутають любов із закоханістю. Достатньо мати трішки здорового глузду, щоб зрозуміти, що ці речі відмінні.

           

          За матеріалами “Liberi di amare” Валеріо Альбісетті

          Підготувала Тетяна Трачук

          Фото: www.diariors

          Знайшов помилку? Допоможи виправити! Виділи фрагмент тексту та натисни Ctrl+Enter.

          Читай також

        • 7 неправд про любов, які накидає сучасний світ
        • 10 порад, щоб було добре разом
        • Рецепт успішних стосунків від пари, яка 50 років разом
          • Оціни

            2
            0

               

               

              Підпишись на новини

              Про автора

              Тетяна Трачук
              Учасник команди ДивенСвіт:)

              Коментарі

              • Ігор Шевчук, КО НСПУ    16.10.2017 о 16:50

                0

                0

                Кохання неземне
                (з поеми «Всевидіння блаженство – центр»)

                * * *
                Світ дає вбік, – в горлі
                клубок
                незапитаних чеснот, –
                й сам собою злетиш, і
                в півсні прилинають Знання –
                некорисливі
                й неприкладні.–
                Гірне світло!..

                * * *
                Проходячи воложища дерев
                і шелестячи шкірою і волосинками об одяг,
                мене доторкуєшся думкою, прекрасна,
                і втягуєш, – наковтуюся сонця у душі…

                Коли ти думаєш про мене, то мене
                проймає дрож, гарячі хвилі мління
                Прокочуються – і квилить проміння…
                І спечно ллється, – і одним молінням
                пала повітря! – й окриля
                мене!

                Я стану сонцем!!
                З тьми гіпноз іде…
                Ми станем своїм щастям – незрівнянні!!
                Невидні твої руки полумяні,
                О ангеле!
                Хай Небо нас веде.

                * * *
                О Небо! солодко з безсмертя – у кохання!..
                Чому так гори лиже вітер сонця?
                Всі гори – я. Плечима впав у вснсвіт
                І від плечей я спека і повітря
                І світ
                І всі хребти ворушать
                Вітряний потойбічний мій язик…

                * * *
                Стрічайтесь, наші душі-кораблі,
                минуле – щоб майбутнє розпинати!..
                …Нащо ти кинув мене, віку ХХХХV –й,
                Мій диве, коли я тебе прозрів?
                Нащо твої жахаючі знання? –
                тут люди йдуть безвинні навмання
                загинути.

                За північ в час Бика,
                Щезає з душ уся журба тяжка;
                тоді й складається і чистим і святим
                В далекім небі лиш себе знайти…
                І згодом йде у сон четвертий віщий,
                устріти тих, хто у законі – вічність…
                Знайти коханих! Відлітаюче в імлі
                личенько біле…
                Жінка в білім-білім –
                з руками, що припяті до землі!..

                * * *
                Кохана!

                Довкола тебе златоокий острів –
                і він факає мені в голову і в груди,
                а холод виру
                крижаної тьми людей
                не піднесе їх навіть подивитись,
                як прилітає яснобачення – безсмертя
                на сонячних квітує островах!

                1989

              • Ігор Шевчук, поет КО НСПУ    14.10.2017 о 12:57

                0

                0

                В любові направду слід рости й дозрівати вище за земне кохання завдяки Ісусу Христу – аж у Божу Любов. Вона забезпечує це, бо є в усіх проявах любові. Палайте!! – і тоді ви вростете в зцілюючу поему “Глибокі сльози”! На ділі підтвердите попередні слова, правду Ісуса Христа! Любіть!!

                Глибокі сльози
                Поема

                Христу-Слову з любов’ю присвячується

                Убити поета – це нагодувати його.

                1

                Любов не хоче спати
                Любов
                не хоче снити!
                просто –
                як Бога обіймати…
                й не пояснити

                Любов не може спати.
                Так дух хоче
                літати.
                Ввись –
                і над супостатом
                ввись –
                ввись –
                і ось
                слова –
                пролляті

                слова
                слова
                із сліз –
                й граніт!
                Христа
                чи зможуть
                взяти?

                2

                усі з гаджетами
                усі в навушниках –
                й всі
                не-поети
                прірвопослушники!..

                я вийду
                Сонцем ситить –
                і гнаний,
                бо
                я – виймаю
                з ротів
                банани!

                хитанням тузиків –
                з глибин несхитний…
                любов’ю
                й музикою
                від Тебе
                вмитий…

                смог
                кашель
                пчихи
                липнуть
                до
                ситих!

                З глибин – незбитий
                з глибин –
                нестертий.
                Любов глибока.
                Краще й померти.

                3

                пророщені
                як гливи у гратчатці
                обвуглені
                вже ніби нічого втрачати
                здіймають голови
                і в вись співають –
                а що співають?
                кому співають?
                «вони не знають
                що
                втрачають»

                Зібрались роль зіграти?
                ні, не грати?
                і стіни є
                і стіни
                і отже гратки
                гратки…
                і дихайте по вірі
                бо я повітря
                і голови здіймуть –
                й співають
                й на древко світу
                укріпляють:
                «вони не знають
                що
                втрачають»

                І Ти, мій найсолодший!
                Боже раю,
                Ти найсолодший
                й це я знаю!!
                Ти чуєш:
                намугикую
                тут
                краю
                « вони
                не знають
                що втрачають»?

                4

                дерево росте
                річка тече…
                а лиш Тебе не мають –
                усихають
                о Водо Ти!
                Небесная Живая…

                Є в серці моїм!
                чи добре ми
                аж в сльози
                проливаєм?
                чи йде серцям
                й ніщо і не загачує
                і не спиняє?
                чи бідний десь,
                в смиренні, що чекає?
                У моїм краї?
                а чи є, щоби не мій? –
                одна Ти знаєш!..

                5

                Глибокі сльози –
                протікають
                поміж
                «Вони не знають
                щО
                втрачають…» – і – «Чаша щастя»:
                відпиваю – й знаю!

                Боже, це сльози – що ландшафти
                побивають…
                Сльози мовчать.
                Говорить – хто не знає!

                Любов мовчить.
                В люблячих–
                Бог:
                любов’ю
                к Богу піднімають…

                6

                Господи! зроби отут
                прямовисність
                серце хай тільки
                любовію
                стиснеться
                вже незалежно
                від вишколів
                вишколу

                й так як буває
                що у серці
                гопне
                що горбик
                у ньому
                ще горбик у
                ньому ще
                горбик
                як від зеленого
                чаю
                зір
                відкривається – й Взір
                відкриває!
                Негайне! –
                не гаймо…

                Хай ми побачимо
                те
                коли
                ми кохаєм!!
                плачте
                і плачте –
                ми знаємо
                що
                ми втрачаємо…
                Вічності День загасає…

                Як добре
                великим – й простим
                як пить дать –
                веселим
                і чистим…
                коли кохаєм!
                ми хіба
                знаєм?

                Плачмо
                і плачмо
                від вічних
                бачень…
                хіба їх
                зблизька
                збачимо???

                Коли кохаєм!
                – обрив
                перед Всеокеаном
                в райськіїх
                запахах
                бачим-вчуваєм??..

                Коли кохали! –
                штовхнуть вас
                в спину
                гори товпилися?
                Передчуття
                й всечуття…
                з вами вставали
                і обступали?
                світ весь кохали!!
                (вони що, знали?..)
                знали
                товпились
                й втрачали!..
                (коли? кохали?)
                й кохали!!

                …Вона у чотирнадцять літ
                Відчула щ о с ь , зачала в серці квіт
                Любовних знань –
                прямого духа одкровень –
                Дива в очах – екстазу…
                (А для старих – це як до сказу!)
                А це – Її знання, в таїні світу – це Її таїна,
                Прозріння серця в пісні солов’їній…
                Бо серце тьохкає у Неї й завмира
                як світло світу, і далеко підбива
                Святі надії й сподівання.
                Й за серце чисте, що не знало бурі,
                Її, за тисячу і цілу вічність літ,
                Не знаючи про Неї, любить світ…

                І Вона любить всіх, душа ще світлим-світла…
                І не соромся сліз, такими всі були колись
                І всі любили.
                Таїна кожного – у глибині самотніх сліз,
                згадайте милих…

                В ім’я всіх тих, святих, що ми були колись –
                Зірви дрянь з себе! серцем запались!!!

                Плач, серце! плач!!

                Очищення сердець потрібне людям!
                Вся суть в серцях, в Бозі – вся суть…
                Захистіть дівчинку від бруду, що є в вас,
                В житті, і полюбіть в собі оцей порив,
                І це врятує вас! Бо догори
                Шарпнеться все, що у вас чисте,
                Й вас переверне! всередині! ви, артисти!
                Не дайте дівчинку убить і цю, і в кожній жінці…

                7

                Христос знає
                що ієрархи
                й президенти –
                вони не знають
                що
                втрачають!
                моя любов
                тепер
                це знає.

                А що втрачають?
                та все втрачають! –
                кохання, гори,
                світло!
                Слова ще мої
                виручають
                і всесвіт
                світ весь обступає!
                й наступає! –
                слів не вітають…

                Слова які мали б
                у серці знати
                та тільки котяться
                згори пузаті…
                слова от й судять:
                що от не знають
                що
                втрачають!

                слова ж їх знають…
                люблять і кохають…–
                Ісусе! мово моя!
                Ісусе! любове моя…
                як від грудей
                їх напоять…

                8

                Граніт!
                Плита
                що всіх розчавлює
                й на момент серця –
                не прогавлюю!
                Плиту з розчавлених
                я підіймаю
                ніхто про це і не писав
                ніхто і не підняв.
                Ніхто й не знає!..

                Ніхто й не піднімав!
                тож зараз
                вмить хтось
                легкість відчуває…

                Граніт.
                Плита.
                Огненні сльози – затікають.
                От внутрішня людина –
                от! сонячна перлина!
                тьму витісняє
                ще й – перемагає!!
                Любов Божа і збільшується
                й наповняє…

                А всі вже за тим краєм…
                чи скільки нас?
                святий Серафим знає
                святий Іона знає
                святий Силуан знає
                я знаю
                Любов і Бога й Богородиці являлась
                з чим це зрівняєм??
                люди не мали цього
                і не знають
                їм з чим порівняти!!..
                а в знаючих лиш сльози
                витікають:
                злидні! –
                не знають
                що
                втрачають!

                Із Богородиці Любов –
                що тільки плакать!
                І плакать плакать
                плакать плакать!..
                низини –
                аж ридають!!
                Й чим люди зайняті!
                Найменш потрібним..
                Копійка. Нуль. Істерика
                й назавтра здрібненість…

                Й нічого, що сильніше
                слова цього! –
                ні! немає!
                Це вони в серці: в кратері! –
                слова і Сина,
                й Богоматері!!!
                Бо
                всі в коханні
                зупинились.
                Й загасили, –
                й мертві…
                Є хід – в словах – ось цих –
                в Життя
                від смерті!!

                Всі 37 книг –
                й плита назад не западає…
                Всюди гризуть їх в злі
                і знемагають.
                Супротив Бога –
                знемагають!
                Безумнії! вони не знають, що творять, –
                як мовив Син.

                Безумнії!!
                вони не знають
                що
                втрачають!!

                13.09 – 12.09. 2017,
                Київ

              Напиши відгук