Шановні виснажені батьки, ваші діти нестерпні під час Святої Літургії. Вони хаотичні, неслухняні тиждень за тижнем.
У цій ситуації — я з вами. Я почала боятися неділі. Я спробувала все. Ходила на ранкову службу, відвідувала вечірні літургії, читала книги про літургію, пояснювала пошепки, також пошепки сварилася, ставала спереду або далі позаду усіх…можливо, дещо з цього й допомогло, але все ж не вдається вийти з храму без докорів і критики.
Але незалежно від всього цього, щотижня я і моя шумна сім’я буде там (позаду!) вертітися і відволікати один одного, піддаючись осуду тих, хто, можливо, не розуміє, як важко навчити малюка сидіти спокійно годину. Це виглядає божевільно. Але ми одягаємо наш зім’ятий недільний одяг і йдемо на Службу Божу.
Хотіла б, щоб ви знали, якщо ваша реальність теж виглядає так, це нормально. І навіть більше, ніж добре. У Христа було щось дуже важливе, щоб сказати про таких людей, як ми:
„Підвівши очі, Ісус побачив, як заможні кидали свої дари до скарбнички. Побачив він також і вдову убогу, що кидала туди дві лепти, і сказав: “Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більш від усіх. Усі бо вони вкинули як дар Божий з їхньої надвишки, вона ж з убозства свого поклала ввесь свій прожиток, який мала.”“ (Луки 21, 1-4).
Хіба це не те, що ми робимо? Ми даємо все, що маємо, поважаючи прохання Церкви відвідати недільну Літургію. Зовнішній світ бачить це так, що ми ледве дали мінімум. Ми, звичайно, дійшли до церкви, але чи ми зосередилися? Чи відчуваємо духовне зростання? Чи досягає нас слово Євангеліє? Не схоже на це. Але ми знаємо, скільки ми дійсно даємо. Це знає також і Христос.
Так само, як дві монети, жінки, кинуті в скарбничку, виглядали нічим, порівняно з величезними мішками зі золотом, наш внесок здається настільки малим, що хтось може здивуватися, чому ми навіть турбуємося. Чому ви взагалі приїжджаєте до церви, якщо весь цей час витрачаєте на контроль над дитиною, щоб вона не заважала іншим? Але Христос нагадує нам, що він не бачить те саме, що бачить увесь світ.
Я часто виходжу зі Служби Божої з відчуттям повного фіаско. Я навіть не могла належно відстежувати Літургію і пішла так швидко, що й забула приклякнути. Яка я християнка? Якщо ви відчуваєте те ж саме, не забувайте — маленькі діти або діти, які потребують особливого догляду, або будь-яка ситуація, в якій ви перебуваєте, і які заважають вам уважно слухати, — це унікальний тип бідності. І ми, у своїй бідності, дійсно даємо все, що маємо, просто робимо все можливе. Навіть якщо в нашій владі є тільки поява в Церкві.
Так що не зупиняйтеся. І, будь ласка, не хвилюйтеся про те, як ваша сім’я виглядає збоку. Продовжуйте робити те, що робите, і навіть якщо світ не бачить цього, Бог може побачити, якою цінною є ваша відданість.
Наші пропозиції для батьків, які приходять із дітьми в Церкву
Не турбуйтеся! Бог дав дітям багато сили. Не намагайтеся втишити її в Божому Домі. Тут усі — бажані!
Запрошуємо вас у перші ряди, де ваші діти краще побачать і почують, що відбувається.
Поясніть дітям спокійно окремі частини Літургії, що робить священик.
Приєднуйтесь до співу, моліться голосно. Таким чином навчаєте дітей правильній поведінці під час Літургії.
Якщо ви повинні вийти з дитиною з церкви під час Служби Божої, обов’язково поверніться. Сам Ісус сказав: „Нехай діти прийдуть до мене“.
Пам’ятайте, що те, як ми ставимося до дітей у нашій парафіяльній церкві, впливає на їхні стосунки з Церквою, Богом і один із одним. Дозвольте дітям почувати себе як вдома.
Переклад і адаптація Наталії ПАВЛИШИН
Це стосується дітей,які можуть стояти і слухати -і не заважати людям,які прийшли на службу. А ті,що бігають,а за ними- по цілій церкві- їх мамаші – такі нехай сидять дома. якщо дитина не розуміє,куди вона прийшла і для чого- для чого її вести в церкву і заважати людям?! Всьому свій час.
Центром життя кожного християнина має бути Богослужіння у храмі, де він, єднаючись через спільну молитву з іншими людьми, творить духовну невидиму спільноту з Богом і всім небесним світом ангелів та святих.
Церковне богослужіння – це найкращий зв’язок між світом Божественним і людським. Вершиною церковних богослужінь є Божественна Літургія.
Я підкреслюю, що Богослужіння – це спільна молитва, яку повинні відвідувати всі християни … і як в нас християни є і діти, відразу після хрещення. Хто ви, щоб сказати, коли повинені діти приходити до церкви. Через таких “християн” багато батьків не приходять до церкви взагалі . Якщо ви хочете поглибити Слово Боже, ви можете це робити вдома, у вас є на ти 6 днів щотижня. Особиста молитва робиться вдома. Богослужіння – це спільна молитва.
Думаю, що спокій і мир в душі батьків є важливим при вихованні дитини. Діти в дорослому віці будуть згадувати дитинство і робити свій вибір, хотілось би, щоб вони туди йшли не по наказу, а з бажання. Саме головне, щоб таке бажання було і в дитинстві, якщо його немає, сила не поможе, тільки розмови і переконання. Якщо мені добре так з дітьми на службі Божій і я спокійна то ок, якщо це суцільні нерви, то може перечекати якийсь час , а потім спробувати знову пізніше. Не думаю, що дітям подобаються прочуханки і стройова дисципліна де б то не було.
Наш священник, спеціально проводить ще одну недільні службу для молоді та дітей, після якої проводиться катихизм.
Ми з дітками кожної неділі стараємося бути на службі і в свята. Спочатку було важко, і запізнювалися. Та тепер усе добре.Навчилися, пристосувалися, і діти задоволені і спокійно сплять після причастя.
Батьки, не ґвалтуйте дітей, не пхайте в них релігію, краще на гуртки в неділю зводіть
Чому ви думаєте, що хтось когось гвалтує? Мої діти бігли до церкви скоріше, ніж я виходила з дому…